Після весілля ми з чоловіком Володею не мали зайвих грошей і вирішили пожити у його матері, доки не розберемося з фінансами. Молода сім’я, самі розумієте. А свекруха має гарну квартиру, трикімнатну, практично в центрі міста. До роботи добиратися недовго. Зручно, коротше.
Минали тижні та місяці, грошей, в принципі, вистачало. Ми вже планували винаймати квартиру по сусідству, але не склалося. Дізналися про дитинку! Ох, я зараз описала б, як ми хвилювалися, як готувалися до народження малюка. Скільки безсонних ночей провів мій чоловік, потураючи всім моїм забаганкам. Зізнаюся, зараз мені навіть соромно, але на той момент я нічого не могла з собою вдіяти.
До слова, свекруха теж старалася, помагала. Нав’язала цілу купу одягу для малюка, допомагала порадами та всім іншим. Був період, що навіть готувала для нас.
Потім світ з’явився мій синок, Святослав. Під чуйним керівництвом мами чоловіка ми намагалися всіляко догодити дитині. Я навчилася готувати суміші, спати по кілька годин на день, гуляти з коляскою практично за будь-якої погоди. Щоби з’їхати на іншу квартиру, ми з чоловіком і думати забули.
А коли Славко підріс, чоловіка підвищили, тож я могла знову піти на свої улюблені танці, трохи поправити фігуру. Свекруха сиділа з малюком, їй це було на втіху, і грошей на все вистачало.
Але ось через якийсь час трапилося лихо. Свекруха, вже у віці, послизнулася на сходовому майданчику і після того не відновилася. Відновлення відбувається довго, тому ми помінялися місцями.
Я доглядала матір чоловіка і за власним сином, звичайно. Походи на танці довелося відкласти. Було складно, звичайно, але ж я все розуміла.
Час минав, і свекруха йшла на одужання. Ні, ходити вона ще не могла, але почувалася значного краще. Але вона, як і раніше, кликала мене через усю квартиру. Іноді треба було принести те чи це, але бувало, що прохання переходили всі межі. Погодувати з ложки, принести речі, які хтозна де знаходяться, просто щоб вона могла поглянути на них і покласти назад через хвилину. І тому подібне.
Свекруха навіть просила принести їй дзвіночок, щоб зайвий раз не кричати. Добре, що я змогла перевести все в жарт, адже дзвіночка я б точно не витримала. Чоловіка вона нічого не просила, мовляв, втомився ж здобувач, а ти давай гірлянду повісь он туди, через 2 місяці Новий рік, пора вже!
Недавно моя мама запросила мене зустрітись у кафе, побалакати. Це був вихідний, і я попросила чоловіка залишитися вдома на господарстві. Під час зустрічі мама мало не розплакалася. Сказала, що я дуже погано виглядаю. Я це й сама знаю, недосипи, фізично складна робота та весь день на ногах. Але що вдієш?
Мама запропонувала переїхати до неї з чоловіком та дитиною. Будинок великий, але за 30 кілометрів від міста, а автомобіля ми не маємо. І ось тепер я думаю, як сказати чоловікові, що хочу виїхати з дому його матері, щоб він добирався на роботу набагато довше і жив у чужому домі. Не уявляю, як скажу про це, але й так далі не зможу.
Сумніваюся, що дочекаюся, поки свекруха одужає і все налагодиться. Я впевнена, що тепер Ольга Петрівна, знаючи, як виглядає вседозволеність, сидітиме у мене на шиї, поки я житиму з нею під одним дахом. Тож виходу немає.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
