Сусідка Галина жила сама, всім нам говорила, що син – за кордоном. Вона їздила до нього, а тут ми його ніколи не бачили. Виявилося, більше 30 років вони не спілкувалися! Ми навіть не сказали йому, де його мати – не заслужив.
Галина Степанівна жила сама, а всім нам, своїм сусідам, говорила, що він за кордоном. Вона нібито часто до нього їздила, а виявилося, що їздила до сестри на море в Одесу. Говорила, що син їй часто часто дзвонить і посилає гроші, а насправді вони не спілкувалися 30 років!
А наприкінці минулого року Галини Степанівни не стало. Ми кинулися шукати телефон, куди синові зателефонувати, а його номера не було в телефоні, було написано «син» і номер її ж домашнього телефону…
Виходить, всі ці роки Галина Степанівна сама собі дзвонила і розмовляла, ніби з сином. Ми знали, що вона присвятила йому все своє життя, працювала, додому додаткову роботу брала. Артем отримав шикарне освіту, знав кілька багато мов. Після того, як Галина Степанівна полишила наш світ, пройшло близько року. А треба сказати, що все вона заповіла синові: дві хати в селі, машину, дачу. Вона завжди розповідала нам про те, що у неї є онук, і як вона його любить…
І ось приїхав син Артем, приїхав тому, що дуже захворів його син. З дружиною вони розлучилися, і вона залишила йому сина.
Ось коли ми дізналися, що він з матір’ю не спілкувався майже 30 років! А мати 30 років мовчала, нікому ніколи нічого і натяком не сказала! Навпаки, пишалася, що у неї такий син турботливий, допомагає, любить її!
Це ж скільки потрібно було мати любові материнської, щоб нікому нічого не розповісти, що не поділитися таким болем!
Огидно було спілкуватися з Артемом, і ми навіть не стали йому говорити, де покоїться його мати! Не заслужив! Нехай він тепер мучиться в здогадках і в церкві у Бога прощення вимолює за все життя.
Недарма син у нього захворів. Тільки тепер він згадав про свою матір і приїхав, але вже пізно.
Бережіть і цінуйте своїх матерів, поки вони живі! Зумійте знайти в собі сили хай не попросити вибачення у матері, поки вона жива, а просто приїхати і, як в дитинстві, доторкнутися своєю щокою до її руки – і мама все зрозуміє і простить! Робіть все вчасно. Матерів не вибирають, вони нам послані Богом. Ви скажете, ми вчинили жорстоко з її сином? Ні, ми зробили по справедливості! Бо ми, сусідки Галини Степанівни, – самі матері.
Автор: Віра
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
