Сваха Інга давно працює в Іспанії, живе там в родині і доглядає за літнім подружжям.
Коли наші діти подружилися, вона не змогла приїхати на весілля, зате передала гроші як весільний подарунок. Молода сім’я почала накопичувати на житло, а в мене після виходу на пенсію з’явилося багато вільного часу. Тож через рік після весілля я вже могла няньчити внука.
Та недовго я насолоджувалася спілкуванням з маленьки онучком Андрійком і своїм заслуженим відпочинком.
У невістки є бабуся у селі. Нещодавно вона заслабла зовсім, а доглянути її було нікому. Мій син на роботі допізна, а невістка Оля після декрету теж тільки-но влаштувалася на нову фірму. У бабусі Зінаїди є молодша сестра, але вона живе в іншому місті і тільки могла поспівчувати, бо фізично їй було важко дістатися та доглядати сестру, вона ж бо й сама не юна.
Якось сваха зателефонувала мені і попросила доглянути бабусю. Треба було приготувати їжу та погодувати її, іноді прибрати у хаті. Я погодилася по доброті душевній, але не очікувала, що мені доведеться доглядати бабусю Зіну 5 років.
Я приходила на кілька годин щодня. А потім йшла додому. З кожним днем Інга дзвонила все частіше і давала нові завдання. Нарешті я почала сидіти з бабусею цілий день до самого вечора, а потім йшла додому. Мені було складно щодня кататися туди-сюди. І я сказала, що краще переїду до бабусі на якийсь час, а в моїй квартирі хай діти поживуть.
Син бачив, як мені тяжко, він дуже мене жалів. А старша донька моєї свахи дзвонила мені і давала список справ щодня. Пізніше вона стала дедалі прискіпливішою. Сердилася, якщо я чогось не робила.
Так минуло 5 років. Бабусі Зінаїди не стало, і я повернулася до своєї квартири. А діти взяли квартиру в іпотеку, бо за час життя у моїй квартири вони накопичили гроші на перший внесок за трикімнатну квартиру.
Бабуся Зінаїда Кирилівна встигла залишити заповіт. Вона залишила свій дім дочці Інзі, хоча я сподівалася, що вона хоч щось заповість нашим дітям. Сваха вважає, що так і має бути, мовляв, вона ж найближчий родич. Інга сказала, що заробить гроші та допоможе виплачувати іпотеку дітям.
А найсумніше, що мені не те, що не платили, ніхто навіть “дякую” мені не сказав за те, що я стільки годин та власних сил витратила на догляд за їхньою родичкою. Бабусі я була ближче, ніж її внуки та діти, які тільки вказували, що і як я маю робити. але були від неї далеко. Син хоче виставити тещі прайс за мої послуги, але мені здається, що таким чином ми просто погіршимо взаємини у всій родині. Нехай вже Інга справді допоможе дітям з квартирою. А мені ця вся історія хай буде плюсом в карму.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com