Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи.
Зі свахою я в хороших стосунках, тому коли вона подзвонила і почала ридати в слухавку, я засмутилася, а все тому, що мова йшла про мою дочку Уляну. Я не сподівалася від неї такого.
Ми з чоловіком і сином, якому шістнадцять років, живемо в невеличкому районному центрі на Хмельниччині.
Я працюю бухгалтером в райвідділі, чоловік мій менеджер в одній будівельній компанії. Ми середньостатистична сім’я. Не шикуємо, але, дякувати Богу, не бідуємо.
Син ще навчається, а ось дочка наша старша і вже шість років, як заміжня.
З чоловіком і двома дітьми молоді живуть в Хмельницькому.
Неподалік від них і квартира моїх сватів.
Люди вони дуже хороші. Ми зустрічаємося на свята, то вони до нас, то ми з чоловіком до них. Завжди подарунками обмінюємось.
Свати мої хоч і з міста, та мають дачу і трішки городу, де сваха і помідори вирощує і огірки і картопелька своя завжди є.
І ось що власне сталося. Моя дочка рік тому стала вдруге мамою. Старшій нашій онучці скоро п’ять буде. Чи то вона замучилась дома одна з ними сидіти, бо зять на роботі, чи що, але почала вона висувати батькам Олега умови.
– Ви повинні в суботу і неділю сидіти з онуками, бо нам з вашим сином треба побути наодинці і трішки відпочити.
Сваха раз посиділа, другий, а коли прийшлось копати картоплю і консервувати огірки і помідори – відмовила.
– В 21 столітті ніхто нічого вже не консервує. Все можна в супермаркеті купити. Нам цього не треба. Якщо не будете нам з дітьми допомагати, то я забороню вам з ними бачитися, – сказала моя дочка своїй свекрусі.
Як мені було соромно все це слухати від свахи, ви собі не уявляєте.
Я не хотіла з Уляною по телефону все це виясняти, тому поїхала при першій можливості до області.
– Ти в нашу сім’ю не лізь. Якщо не хочеш, щоб я з тим зверталася до свекрухи, то сама приїжджай і сиди з онуками.
Я не знаю як вплинути на свою дочку. Чи це в неї якась депресія, чи що, я не знаю.
Та окрім цього всього в неділю в мене день народження, не ювілей. Але сваха ще місяць тому казала, що приїде. Я ж почала готуватися, а тут дочка подзвонила, щоб я і не думала її просити.
Ще декілька днів в мене в запасі є. Надіюсь, що в дочки ці “коники” минуть.
В когось була схожа ситуація? Як з цим боротися?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!