fbpx

Сваха сівши за стіл навіть не доторкнулася до їди. – Давайте не будемо гаяти час, і приступимо до питань з весіллям, і взагалі, про добробут майбутньої сім’ї. У мене є пропозиція. Разом, пів на пів, купити і подарувати дітям на весілля квартиру в новобудові. – Але ж у мене немає таких коштів. Я сама, без чоловіка Соломію виховувала, – відповіла я. Та сваха не розгубилася. – А вам не шикарно в трикімнатній живеться? Можна ж розміняти

Сваха сівши за стіл навіть не доторкнулася до їди. – Давайте не будемо гаяти час, і приступимо до питань з весіллям, і взагалі, про добробут майбутньої сім’ї. У мене є пропозиція. Разом, пів на пів, купити і подарувати дітям на весілля квартиру в новобудові. – Але ж у мене немає таких коштів. Я сама, без чоловіка Соломію виховувала, – відповіла я. Та сваха не розгубилася. – А вам не шикарно в трикімнатній живеться? Можна ж розміняти.

Катерина Йосипівна готувалася до приїзду дочки та майбутнього зятя. Батьки нареченого теж мали навідатися в гості. Господиня накрила скромний стіл, адже фінансовий стан бажав кращого.

Атмосфера була напружена. Ніхто й не доторкнувся до частування. Батьки зятя одразу почали обговорювати серйозні питання. А донька Соломія на знак згоди кивала головою, мама її не впізнавала.

– Ми до вас не їсти приїхали, а серйозну тему порушити. Давайте дітям квартиру купимо двокімнатну. Скинемося по половині, щоб нікому не було прикро, — сказала мама нареченого.

– В мене немає таких грошей! – відповіла Катерина.

– Ми знаємо, тому пропонуємо вам продати трикімнатну і купити собі однокімнатну. Вам місця одній вистачить.

Ця квартира Катерині Йосипівні дісталася від заводу за радянських часів. Це все її нажите майно, хоч усі свої роки жінка працювала до сьомого поту.

Погодилася вона на таку умову. Щоправда, не вдалося відразу купити альтернативне житло, тому довелося пожити у родички. Потім молодята почали купувати меблі та техніку, теж вимагали гроші з матері. У результаті залишилося в Катерини зовсім мало накопичень – переїхала жити на дачу. Роботу довелося кинути та жити на одну пенсію.

Весілля організували пишне, але Катерина відчувала себе там чужою людиною. Стільки гостей було зарозумілих, що не було де приткнутися.

Соломія маму майже не відвідувала. Дзвонила рідко, наскільки можна. Скучивши за дочкою, Катерина вирішила сама з’їздити до дітей. Планувала переночувати у них, адже автобуси на дачний масив увечері не їздять.

Тільки-но переступивши поріг, мама одразу помітила, що її візиту не раді. Зять Василь взагалі пішов до іншої кімнати і всіляко ігнорував гостю. Потім Соломія почала поспішати маму, мовляв, повинні друзі сьогодні прийти, ночувати в них ніяк не можна.

Катерина Йосипівна розуміла, що вона зайва навіть без гостей. Вона знала, що на автобус не встигне, тож залишилася ночувати на вокзалі. Проплакала всю ніч, так їй було прикро. З того часу зв’язок із Соломією взагалі обірвався, слухавку донька не піднімала.

Якось хтось постукав у двері. Катерина відчинила двері і побачила доньку при надії з валізою. Вона зробила їй чай і почала слухати відверту розповідь.

– Свекруха щодня відвідувала сина і дорікала мені за різні дрібниці. Їй не подобалося, як я прибираю, готую, розмовляю. Чоловік увесь час грав комп’ютерні ігри, працювала лише я. Батьки давали гроші на його витрати, а я жила сама собою. Вони постійно налаштовували його проти мене. Я пішла, думала, почне шукати мене, він навіть не подзвонив. Коли я повернулася за кілька днів, виявила поруч з ним іншу дівчину. Я хотіла його прогнати, але Василь засміявся мені в обличчя і сказав, що це його квартира. Батьки оформили все заднім числом – до весілля. Я перевірила всі папери, я не маю жодного права на цю нерухомість.

Так і живуть тепер мама з донькою на дачі та виховують маленьку онучку.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page