Люба виросла у маленькому хуторі. Сім’я проста, жили дуже скромно. Батька не стало рано, мама заміж більше не вийшла, ростила Любу та її старшого брата одна.
Сватали Любу у дев’ятнадцять років. Вийшла вона заміж за видного хлопця із досить заможної сім’ї. Петро закохався у дівчину і вмовляння його сім’ї знайти дівчину багатшу не мали жодного значення.
Справили весілля – веселе, багате, за всіма традиціями.
Петро невдовзі після весілля поїхав у рейс. Він працював далекобійником по всій Європі і довго не бував удома.
Люба залишилася сама зі свекрухою. Марія Олегівна була суворою і владною жінкою. Вона тримала в їжакових рукавицях свого чоловіка та двох синів. Ніхто не наважувався сперечатися з нею. У сім’ї панував справжній матріархат.
На Любу майже одразу після весілля переклали всі домашні справи.
Догляд за худобою, свинями, птицею – все було на Любі. Величезний город, приготування їжі, прибирання – дівчина вставала засвітло, а надвечір просто валилася з ніг. Свекруха з радістю переклала на неї всі справи та турботи і ходила пані, та ще й прикрикувала на неквапливу, на її думку, невістку.
Невістка в неї була поки що одна, бо молодший син ще не був одружений. Виявилося, дуже зручно мати скромну дівчину в особистих потребах. Люба не могла заперечити свекрусі через свійлагідний характер, та й це вона прийшла в будинок чоловіка і мала слухатися і поважати його батьків.
Люба намагалася несміливо пожалітися Петру, коли він приїжджав додому. Але її чоловік ігнорував її слова. Він, звичайно, знав свою матір і здогадувався, що Любі нелегко в їхньому домі, поки він на роботі, але сказати матері він нічого не міг. Не хотів втручатися в жіночі справи і був упевнений, що все само собою владнається.
Через півроку всі дізналися, що Люба чекає дитинку. Але всі домашні справи, як і раніше, були на ній. Правда, Марія Олегівна почала готувати їжу і постійно дорікала цим Любу.
Але всі тяжкі роботи дівчина виконувала навіть на пізньому терміні. Тягала воду, чистила хлів, копала город.
Настала весна, розтанув сніг. Люба вже мала скоро народити. Марія Олегівна послала Любу відкопати овочі, закопані в землю на зимове зберігання. Люба почала відкопувати овочі, потім вигрібати їх з ями і раптом відчула себе не добре.
Все сталося раніше за термін. Її повезли до лікарні. Шлях неблизький, поганими дорогами, на машині сільського фапу. В дорозі Люба знепритомніла та так і народила, не доїхавши до міста.
Отямилася вона через кілька днів. Сусідка по палаті годувала її сина. Віра спробувала підвестися з ліжка, але сил не було.
Сусідка принесла Любі синочка:
– Дивися, який син у тебе!
Люба заплакала від щастя, адже вона не пам’ятала нічого і не знала, чи все гаразд.
Протримали у стаціонарі молоду матусю з хлопчиком цілий місяць. Виписали і суворо заборонили навантаження на дуже тривалий термін. Попередили про серйозні ускладнення у разі порушення.
Люба їхала з дитинкою додому і думала, що вона скаже свекрусі, адже їй зараз не можна нічого робити, тай й сил не було зовсім.
Марію Олегівну, звичайно, зовсім не влаштувало самій знову всім займатися.
Любі довелося дуже скоро повернутись до домашніх справ. Вона дуже схудла, а свекруха, здавалося, нічого не помічала. Чоловік, як завжди, не був поруч, він працював.
Люба витримала лише півроку. Вона зрозуміла за своїм станом, що довго не витримає. Що ще трохи, і її просто не стане.
Довелося, всупереч звичаям та традиціям, просто взяти малюка на руки та піти до матері. Мати Люби спочатку хотіла, щоб вона повернулася до чоловіка. Петро теж просив повернутися, умовляв, але Люба попри свою лагідність, опиралася всіма всіма силами, що залишилися. Вона розуміла, що повертатися до цього будинку їй не можна.
Люба залишилася жити з матір’ю. Сусідка цілителька ще довго вихожувала дівчину. Поступово здоров’я Люби почало відновлюватися. З’явилися сили займатися сином і допомагати матері по дому.
Люба почала знову радіти життю. Але іноді її погляд молодої жінки ніби застигав, вона вдивлялася у далечінь, напевно вона згадувала про свекруху, про чоловіка, байдужість якого мало не занапастила її.
Черед чотири роки Люба вийшла заміж, цього разу вдало. З чоловіком Романом вони живуть у райцентрі, але часто навідуються в село до Любиної мами і допомагають їй по господарству. У Люби й Романа народилася спільна донечка.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
