Свати так підвели, так підвели! Слів нема просто! Що за люди такі! І оце чи кредита брати, чи позичати по рідні, але ж не залишимо ми синочка без пишного весілля, адже це найголовніший і найкращий день має бути в житті нашого Романа!
Нашому сину Роману 20 років. Він навчається на другому курсі університету, навчається платно. Самі розумієте, обходиться це нам недешево.
А тут недавно ще й привів до нас на оглядини свою наречену. Ну, як на оглядини. Виявилося, дівчинка вже дитинку чекає, і вони прийшли сказати що будуть одружуватися. Дівчинці лише 19 років. Але, в цілому Настя нам дуже сподобалася – скромна, спокійна.
Побурчали ми, звичайно, позітхали, але вирішили підтримати молодь. А як інакше? Все ж таки, це наш онук чи онука. Хоч і не планували ми так рано дідусем і бабусею ставати, але що робити.
Одне потішило, що син на себе відповідальність взяв – отже, правильно ми його виховали. Вирішили влаштувати щось накшталт сватання, щоб зустрітися з батьками нареченої і обговорити подальші дії.
Прийшли у призначений час у гості до батьків Настуні. Нас цілком пристойно зустріли, ми – з тортиком, вони – із сиром-ковбаскою. Посиділи, обговорили.
Молодь хоче весілля. Невелика урочистість, але знову витрати. Син у нас єдиний. Грошей зайвих немає, але якщо взяти підробітки якісь та заощадити, то впораємося.
На тому й вирішили, що все скромно, але як у людей. Вирішили все робити навпіл і за традиціями. Ми молодим обручки купили і половину за ресторан сплатили. За тиждень уже й свято заплановано.
А тут днями син приходить додому засмучений, питаю:
– Ромчику, що сталося? Якась суперечка з настунею? Виявляється, батьки дівчини вирішили, що все дуже дорого і таких сум вони не потягнуть. Сказали синові:
– Ти вже практично чоловік, значить сам все і оплачуй. Ні, ми, звичайно, повернемо частину грошей, але не зараз. Нині грошей немає. Ну, чи нехай твої батьки ніби в борг, нам дадуть, а ми як зможемо одразу повернемо.
Я в прострації, чесне слово. У нас все куплено, ресторан оплачений, гості запрошені, причому з їхнього боку гостей у 2 рази більше.
Зателефонувала майбутнім родичам, а вони кажуть:
– Ми не знали, що все так дорого, ми не очікували, у нас несподівані витрати, ми потім повернемо, гостей скасувати не можемо, бо не гарно, не по-людськи, та й гості щось подарують, гроші, зокрема.
Все скасувати? Так сина з невісткою шкода, адже вже пообіцяли. Та й у ресторані всю суму не повернуть. Та й наші родичі теж образяться.
Ми в повних безвиході і розгубленості. Якщо вони зараз так повелися, що далі буде? Чи скасувати все ж таки? Чи повірити, що й справді, повернуть гроші?
Вони, до слова, навіть доньці вбрання не купили, бідолашна дівчинка, ходить у вічі мені заглядає, видно на нас сподівається. А нам, щоби другу частину сплатити, треба кредит брати або в людей позичати. І наречену якщо одягати, теж не за копійки.
Ось що робити? Слів нема просто! Що за люди такі! А ще родичатися з ними в майбутньому!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
