Минулими вихідними ми скромно відсвяткували день народження нашої єдиної донечки Міланки, дитині 12 років виповнилося. так я досі відійти не можу, чесно вам скажу.
Попри те, що в Україні такі події, ми все ж вирішили подарувати Міланці свято, адже радощі в житті мають бути. святкувати вирішили вдома, покликати найближчих родичів. Навіть свекруха Марта Василівна, яка після свого другого вдалого заміжжя переїхала жити в столицю. Ми ж мешкаємо у Вінниці.
Наступного дня після родинних посиденьок ми пообіцяли Міланці дати грошей, щоб вона запросила кількох друзів. Ось на такому плані й визначилися, я і приступила до готування.
Але ось саме свято пішло дещо неочікувано і принесло не тільки позитивні емоції. І все через маму чоловіка.
Справа в тому, що свекруха дочці на день народження на 12 років подарувала 100 гривень! Люди, 100 гривень! Дитині, яка збирає гроші на айфон, і вся рідня про це знає.
Свекруха суддею була, я знаю, яка приблизно у неї пенсія. Зовсім совісті немає, навіть чоловік хі мною погодився тихенько.
Зате Марта Василівна замовила, щоб я приготувала кролика, паштет з качки і “Наполеон” не з магазину – це її улюблені страви. І я приготувала!
Зате моя мама Міланці 2000 гривень подарувала. І меню не замовляла. От вам і все.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю