Наступного дня я стояла на порозі свекрухи Іванни Вікторівни з подарунком для Дмитрика від рідні чоловіка. Не заходила – просто лишила на прозі, їй, думаю, потрібніше!
Розповім про цей цирк, що влаштувала свекруха і родичі Олега на день народження нашого сина Дмитрика. Цікаво, яку сторону ви приймете і кого підтримаєте. Як на мене – я права на всі 1000 відсотків!
Мене звуть Олена, мені 35 років, заміжня. У нас із чоловіком Олегом є син Дмитрик, якому недавно виповнилося 10 років. Ми живемо в Житомирі у двокімнатній квартирі з теплим балконом-лоджією.
Дмитрик наш – дуже активна і допитлива дитина: любить тварин, природу, часто розпитує про сільське життя. А ще у нас є собака, якою я займаюся сама, бо нікому іншому її вигулювати – чоловік працює допізна, а Дмитрик ще малуватий.
До Дня народження сина я готувалася заздалегідь. Ювілей же! Часи складні, але хотілося влаштувати дитині справжнє свято, щоб запам’яталося.
Запросили ми друзів Дмитрика, я прикрасила квартиру, приготувала солодкий стіл. Все пройшло чудово, поки ввечері не приїхали рідні мого чоловіка.
Свекруха, дві його тітки і двоюрідний брат із сім’єю з’явилися з великим подарунком. Я вже подумала, що це щось типу конструктора чи великої коробки з іграми. Але те, що вони принесли просто ні в які ворота! Треба було головою думати!
Це був інкубатор. Так-так, справжній інкубатор для вирощування курчат із кількома десятками яєць! Вони урочисто поставили його перед Дмитриком і сказали:
“Це тобі, малий, будеш піклуватися про яйця, а потім вирощувати ціпляток! Ми ж знаємо, як ти любиш пташечок і домашніх тварин!”
В мене очі на лоба стрибнули, щиро ва кажу. У нас квартира! Дитина, школа, собака! І тепер ще й ціплята? Як це взагалі уявити? Де їх тримати? Як доглядати за ними? А що, коли вони вилупляться?
Я красномовно глянула на Олега, але він тільки розвів руками, ніби кажучи: “Ну що я можу вдіяти?”
Після того, як гості поїхали, я довго не могла заспокоїтися. Олег сказав, що зі своїми родичами конфліктувати не буде, але і з інкубатором жити він не хоче. Тож довелося мені брати ситуацію у свої руки.
Наступного ранку я зібрала інкубатор, обережно поклала яйця назад у коробку і відвезла все це до свекрухи. Коли Іванна Вікторівна відчинила двері, я сказала:
“Це ваш подарунок Дмитрику, але, на жаль, ми не можемо собі дозволити вирощувати курчат у квартирі. Думаю, вам цей інкубатор буде кориснішим”.
Поставила коробку на поріг і пішла, навіть не чекаючи відповіді.
Тепер родичі чоловіка ображені до глибини душі. Вони влаштували Олегу сцену, назвавши мене “невдячною” і “зарозумілою” особою. Говорили, що я не ціную їхньої турботи і зіпсувала дитині святковий настрій.
Тепер я не спілкуюся ні зі свекрухою, ні з іншими родичами чоловіка. Вони вважають мене ворогом. Олег намагається не лізти в цей конфлікт, але, чесно кажучи, мене це трохи дратує.
Я розумію, що родина – це важливо, але чому я повинна миритися з таким втручанням у наше життя?
Ось скажіть вашу думку, чи правильно я вчинила? Чи варто було прогнутися і залишити цей інкубатор, щоб зберегти мир у сім’ї?
Чи я все ж таки права, бо не можна дозволяти таке в своєму домі?
Щиро кажучи, я не впевнена, чи хочу я миритися взагалі зі свекрухою і всією кагалою Олегової рідні. Мені здається, що це їхня проблема, а не моя. Але з іншого боку, це родина мого чоловіка, і я не хочу, щоб наші стосунки з Олегом погіршилися через це.
Як краще викрутитися з цього всього?
Фото – ілюстративне, авторське
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
