fbpx

Свекруха Катерина Іванівна може спокійно сказати мені: “Мені зараз не до спілкування з тобою. Немає часу і бажання. Я тобі не довіряю, ми не подруги, і цього ніколи не буде”. Іншим разом – “Та ти ж моя донечка!” Мені дивно, навіщо вона завжди так прямо мені все говорить в обличчя? Нерозумна? Ми їй гроші даємо, на курорти відправляємо. Не давати б грошей зовсім, хай спробує на пенсію свою прожити

Чому вона ставиться до мене з такою зневагою? Розповім детальніше.

У моєї свекрухи Катерини Іванівни один син, мій чоловік, і дві дочки.

Раніше з нею ми з мамою чоловіка спілкувалися досить прохолодно, я вважала, що це нормально, і не чекала від неї уваги.

Але потім ми якось порступово зблизилися, стали частіше спілкуватися, довіряти одна одній, чимось ділитися.

Я до неї ставлюся тепло, але ось проблема в тому, що я стала чекати взаємності від мами Миколи.

З одного боку Катерина Іванівна говорить, що я їй як дочка. Але одночасно з цим буває, що дратується на мене, може дозволити собі бути не чемною.

Іноді розмовляє по доброму, а іноді прямим текстом скаже: «Я тобі не довіряю, ми не подруги, і цього ніколи не буде!».

Або скаже так, ніби між іншим, що завжди більше люблять дітей і онуків, які живуть близько, і я не повинна ображатися на це.

Може запросто мені сказати: «Мені зараз не до спілкування з тобою! Немає часц і бажання!»

Ми з чоловіком досить забезпечені, завжди грошима допомагаємо, на курорти відправляємо, ремонти робимо, техніку купуємо.

Вона ж спілкується зі мною прекрасно, коли їй це вигідно: поки я ходжу з нею по магазинах і все їй купую. Ну а решту часу або ігнорує, або на мої спроби спілкуватися видає щось типу “Мені зараз не до вас”.

Постійно повторює, щоб я не сприймала це, не надавала значення, що їй просто ніколи. Але мені ж сама постійно скаржиться на дочок, що вони їй рідко дзвонять і приїжджають, як їй не вистачає від них уваги.

Тобто, на дочок час вона завжди знаходить. Матеріально вони не допомагають, але вона завжди їх виправдовує, що у них буцімто грошей немає, а миж в достатку живемо.

У нас з Миколою двоє синів, вони старші трохи від інших онуків. тобто онучок, Катерини Іванівни, тож вона багато разів поваторювала сказано, що онучки їй миліші, тому що вони дівчатка, маленькі і гарненькі. Дуже мене це зачіпає!

Ще вона завжди стає аж занадто привітною після якихось непорозумінь, сама видзвонює по три рази на день.

Як бачить, що я відтанула, так відразу знову в ігнор.

Мені незрозуміло, навіщо вона завжди так прямо мені все говорить в обличчя? Нерозумна? Або навмисне зачепити хоче? Чи й справді прагне, щоб я відстала і не спілкувалася, а тільки гроші давала?

Може її матеріально покарати – не давати грошей зовсім, хай спробує на пенсію свою прожити?

Старші жінки-свекрухи, ось порадьте, як мені зрозуміти свою другу маму, як себе з нею вести?

Я б не сказала, що вона ревнує сина, ми разом вже другий десяток і в цілому мені здається, вона до мене звикла і давно прийняла в сім’ю. Але поведінка ж її ну дивна, чи не так?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для видання Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page