Свекруха ледь-ледь погукала мене. Я взяла донечку на руки і направилась в спальню. Вона попросила нахилитися до неї ближче, щоб Антон часом не почув, а потім вложила в руку гроші, і сказала бігти від її сина і не оглядатися!
Ми з Антоном навчалися разом у технікумі у місті. Антон був із одного села, а я – з іншого.
Коли ми були на останньому курсі, ми з ним побралися та поїхали жити в село Антона. У місті ми залишитись просто не могли. Справа в тому, що мама Антона погано себе почувала, і вона не могла сама жити у своєму будинку. Адже вона мала велике господарство.
Спочатку у нас все було чудово. Антон влаштувався працювати за фахом. Він був добрим механіком. Я не працювала, а просто допомагала своїй свекрусі по господарству. Чоловік віддавав нам усю зарплату. А ми зі свекрухою продавали домашні продукти: яйця та м’ясо.
Ще ми хотіли зі свекрухою купити корову, щоб продавати ще молоко і сир. Але потім свекруха почала погано себе почувати і згодом вона злягла.
А тут ще й я дізналася, що при надії. У мене було дуже мало часу і сил, щоб доглядати свекруху та господарство. Моя свекруха переживала через те, що мені так багато потрібно працювати.
Я її дуже любила та намагалася їй допомагати. Але грошей у нашій сім’ї ставало дедалі менше, бо ми мали купувати свекрусі дуже багато ліків.
Це дуже засмучувало Антона. Через це він почав заглядати в чарку. Якось Антон так “на веселився”, що “зачепив” мене і через це я стала мамою раніше терміну.
Наша дочка на світ з’явилася семимісячною і дуже слабкою. Мені було дуже важко доглядати таку дитину і свекруху.
А треба ще знаходити час і сили для того, щоб доглядати за господарством.
Антон дуже сердився. Він злився на все. Навіть на те, що я подарувала дівчинку, а не хлопчика, про якого він так мріяв.
Антон почав заглядати в чарку все дужче. А після починались “концерти”.
У ліжечку плакала наша маленька дочка Даринка, а із сусідньої кімнати мене кликала моя свекруха. Антон спав.
Я підхопила дитину на руки, почала її заспокоювати і побігла до свекрухи. Свекрусі було дуже погано: вона розхвилювалася через те, що Антон так зі мною вчинив.
Свекруха мені прошепотіла:
– Біжи від нього! Рятуйся! Його батько був тако ж людиною!
Свекруха мені розповіла те, що я не знала. Виявляється, батько мого чоловіка був не дуже хорошою людиною. Він теж “ображав” свекруху.
Я плакала і казала, що свекруху не кину з таким сином. Але свекруха вмовила мене.
Вона віддала мені всі свої гроші і вимагала, щоб я негайно зібрала свої речі та пішла. Я послухала свою свекруху.
Я зібрала речі, взяла дочку на руки, поцілувала свекруху і пішла.
Щоб дійти до траси, де я могла зловити машину, яка довезла б до мене до міста, мені довелося йти пішки сім кілометрів.
З великими труднощами, але я здолала цей шлях.
Там якийсь водій мене довіз до міста. Залишатися у місті я боялася. Я боялася, що мене знайде мій чоловік, тому я купила квиток в перше місто, яке попалося, і поїхала.
Гроші свекрухи мені дуже допомогли. А потім мені стали допомагати мої батьки.
З Антоном я розлучилася і більше його ніколи не бачила. Він навіть на суд не приїхав.
Фото ілюстративне
