Живемо ми в селі в приватному будинку під одним дахом з батьками чоловіка. 5 місяців тому народився наш карапуз, наш з Ярославом первісток Назарчик.
Взаємини зі свекрами у мене дуже добрі. Свекр мій Тарас Іванович – золотий, свекруха Марина Федорівна – майже, не рахуючи того, що постійно намагається показати і сказати мені, що я не правильно доглядаю за чоловіком, тобто її сином, неправильно роблю все для дитини – температурний режим, масажики і таке інше.
Ось днями зібралася я прибрати зуб, муляє мені давно, а мама чоловіка каже мені: “Не здумай! Тобі занесуть щось і в щоці утвориться дірка!” І що тепер робити – не знаю, невже свекруха права?
Роблю Назарчику щодня масажик, а вона мені: “Ти йому ручки-ніжки пошкодиш. Ось я дивилася передачу, там так і було”. Я дуже терпляча і неконфліктна, тому терплю, терплю, а потім починаю потихеньку вибухати.
І ось знову через всі ці дрібні прикрощі зі свекрухою для мене вкотре постало питання з житлом. Чоловік непогано заробляє, щоб відкладати. Його мрія – будувати другий поверх у будинку батьків. Збирається розпочинати наступною весни.
Я його начебто підтримую, але коли починаються ці повчання свекрухи і переходять у щоденні та щогодині, то я починаю думати про окреме житло!
Чоловік навіть не бажає розглядати такі варіанти. У квартирі не хоче жити. Та й каже, що дитині в приватному будинку краще, природа, свіже повітря, домашні фрукти-овочі.
Ярослав обіцяє, що у нас буде окремий вхід і ми навіть перетинатися не будемо з батьками зайвий раз, але коли треба – вони підтримають і допоможуть з дитиною.
І що його робити? Я люблю свекрів, але все-таки іноді для мене Марини Федорівни забагато. Як достукатися до чоловіка чи пояснити свекрусі, що я доросла самостійно мислюча людина, і при цьому не зіпсувати відносини? Щоб ви робили на моєму місці? буду вдячна за думки й поради.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
