fbpx

Свекруха моя гарувала в Португалії і Греції 20 років, але ні копійки ми з тих грошей не бачили, все йшло і надсилалося двом її молодшим донькам. Ми з Тимком всього досягали самі. Два роки тому вона повернулася у майже 70 і тепер злягла. І де ж донечки? Їй одна дорога – в пансіонат

Ми з чоловіком разом з 19 років, зараз нам майже по 50. У мого Тимофія є ще молодші за нього набагато дві сестри, яким 32 і 37, їх свекруха народила від свого другого чоловіка.

Вже більше як 20 років тому мама Тимка овдовіла, залишила дочок на своїх батьків (а мій чоловік вже був дорослий) і поїхала на заробітки.

Жила і працювала свекруха в Португалії і в Греції. Гарувала вона там два десятки років, але ні копійки ми з тих грошей не мали, все йшло і надсилалося двом її молодшим донькам.

Звісно, донечкам квартири, машини, весілля гарні треба. А Тимко дорослий чоловік, тож має своїми силами.

Ми не жалілися й ні від кого нічого не чекали, всього досягали самі. Зараз маємо приватний будинок у передмісті Вінниці, двох дорослих дітей, маленького онучка. Маємо дві не дорогі, але хороші машини, обоє працюємо.

Тобто у нас все є для того, щоб не шикувати, вле гідно жити і не відмовляти собі іноді на сніданок в канапках з червоною ікрою.

І ось два роки тому мама Тимофія повернулася у майже 70, купила собі маленьку однушку і оселилася в ній на околиці Вінниці. і тепер злягла. І проситься до нас жити, обіцяючи цю однушку, яка нам і даром не треба.

А де ж донечки? Одна виїхала з дітьми в березні минулого року в Німеччину і вже розлучилася з чоловіком і повертатися не збирається.

Друга продала кілька років тому подаровану їй мамою квартиру і вклала гроші у бізнес чоловіка, який прогорів. Тепер вони винаймають житло в Києві і місця для мами там нема.

Звісно, воно є у нас! Так, ми маємо дві гостьові кімнати – колишні спальні дітей, але діти часто приїздять до нас і займають ці кімнати.

Але щиро кажучи, я просто не хочу, щоб мама Тимка жила з нами, доглядати її. З якої це радості я повинна це робити, витрачати свої час і сили?

Я теж вже не настільки молода, щоб присвяти себе людині, яка по суті нічого хорошого для мене не зробила.

Свекруха жодного разу не допомогла нам з дітьми, бо у неї ж донечки менші, а нас виручали лише мої батьки. Ну а про її заробітки я вже сказала.

Я вважаю, і на щастя Тимофій мене в цьому повністю підтримує, що його мамі одна дорога – в приватний пансіонат.

Свекрусі треба продати квартиру і з тих грошей та грошей, які їй мають додавати улюблені донечки, оплачувати заклад. Тільки так, раз їм мама, яка не заробляє, стала не потрібна.

Автор Олена М.

You cannot copy content of this page