fbpx
життєві історії
Свекруха моя явно того. Вдень на щось скаржиться, з дітьми не може посидіти, ховається у своїй кімнаті, спить чи в телефоні. А потім серед ночі встає, йде душову і унітаз чи кухню мити, або й того дивніше – з ліхтарем на грядки. Дивакувата вона була завжди. Вона з нами навіть рідко сідає одночасно за стіл, старається або раніше або пізніше поїсти. Але сама не готує, їсть те, що я наготувала, що є в холодильнику.

Я вийшла заміж за чоловіка на 13 років за мене старшого. Тому його мама вже не молода. Вона сама, з чоловіком вони давно розлучені, він свого часу до іншої пішов. І я чомусь здогадуюся, що не просто так…

Живе свекруха з нами у будинку, а я її квартиру ми здаємо. Місця нам вистачає всім, у неї своя кімната, у дітей також, у нас з чоловіком теж окрема спальня і є ще спільна вітальня.

Дивакувата свекруха було завжди. Ну от приміром, коли у нас з різницею у два роки народилися дітки, мені дуже потрібна була її допомога, бо мої батьки аж в іншій області. Вона ж – з нами і якраз вийшла на пенсію.

Але допомога її починалася і закінчувалася на прасуванні постільної білизни і дитячого одягу і це тоді, коли я їй говорила, що гладити нічого не потрібно, що ці погляди в минулому давно. Краще б вона їсти приготувала чи прибрала, чи погуляла з малими, поки я щось роблю.

Та де там, коли я її про щось подібне поросила, в неї завжди були якісь відмазки. То їй на город треба, то до сусідки, то голова болить… Я потім і просити перестала, якось самі з чоловіком навчилися справлятися.

Взагалі ми, хоч і в одній хаті, живемо майже як сусіди. Вона з нами навіть рідко сідає одночасно за стіл, старається або раніше або пізніше поїсти. Але сама не готує, їсть те, що я наготувала, що є в холодильнику.

Ні, ми не сваримося, але якось все одно це все трохи дивно. А останнім часом, десь вже з рік, може, її дивацтва стали ще цікавішими. Все їй в будинку здається недомитим, недочищеним. І вона домиває, дочищає, але – вночі!

Вдень на щось скаржиться, з дітьми не може посидіти, ховається у своїй кімнаті, спить чи в телефоні сидить. А потім серед ночі встає, йде душову і унітаз чи кухню мити, або й того дивніше – з ліхтарем на грядки!

Питаємо в неї: мамо, чому ви вдень це не робите? Вночі ж спати треба, а не посудом гриміти й іншим заважати! Але вона робить вигляд. Що то ми не до неї звертаємося, або говорить:

– Та що ви, я ж тихенько там трохи прибралася…

Ще й попереставляє у ванній і на кухні все по своєму, що я потім нічого знайти не можу. Уявляю, що буде, коли я на роботу вийду… Чоловік цього не хоче, він нормально заробляє. Але я хочу! В мене за майже п’ять років вдома не стільки від дітей, скільки від свекрухи дах їде.

Я дуже не конфліктна, тому мовчу, тим паче, що вона ж шкоди по-суті ніякої не робить, але оці її дивацтва теж іноді напружують. Та не іноді – частенько. Розумію, що людину вже не зміниш і з роками все тільки посилюватиметься.

Як там казав Карлсон – спокійно, спокійно, тільки спокійно…

Автор – Олена К.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без згоди автора суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook