fbpx
життєві історії
Свекруха не задумуючись з’їла екзотичний фрукт – папаю, яку я купила, щоб здійснити мрію сина, за декілька годин до святкування нового року. Та замість вибачення ми почули: “Не знала, що це для вас так важливо. І взагалі – фрукт не смачний. Щось між картоплею та ріпою”. Я ледь заспокоїла Дмитрика. Новий рік був коту під хвіст – без настрою

Свекруха не задумуючись з’їла екзотичний фрукт – папаю, яку я купила, щоб здійснити мрію сина, за декілька годин до святкування нового року. Та замість вибачення ми почули: “Не знала, що це для вас так важливо. І взагалі – фрукт не смачний. Щось між картоплею та ріпою”. Я ледь заспокоїла Дмитрика. Новий рік був коту під хвіст – без настрою.

В нашій сім’ї перед самим новим роком сталася така подія, що я досі не може прийти до тями.

Ми з чоловіком вже більше десяти років живемо в Києві. Сам Віталік зі сходу України. Коли почалась війна, ми були змушені забрати його батьків до себе в двокімнатну квартиру. Жили вони в Мелітополі і залишатись там було, самі розумієте, небезпечно.

Зі свекрами в мене були нормальні відносини, але лишній раз я старалась з ними не перетинатися.

Я працюю, тому якось звикла до такого життя.

І ось власне до проблеми, яка виникла перед самим новим роком.

Ми з сином пішли разом в супермаркет, щоб придбати деякі продукти.

Серед фруктів ми побачили папаю. Мій Дмитрик давно мріяв спробувати на смак цей екзотичний фрукт, але я все відмовляла, оскільки не дешеве це задоволення.

Та на новий рік я вирішила здійснити його мрію, незважаючи на те, що з грошима туго.

Ми несли додому цю папаю наче скарб якийсь, і син з нетерпінням вже чекав того часу, щоб скуштувати те, що їдять “багачі”, як він казав. Я ж була щаслива, що здійснила мрію дитини.

Свекрів дома не було, вони пішли також щось купити до столу.

Розклавши всі покупки по місцях, а папаю в холодильник, вирішили ще прогулятися. Погода була сонячна, тому пробули на майданчику близько двох годин.

А дома на нас чекав “сюрприз” у вигляді шкурки з нашої папаї в смітнику.

Дмитрик розплакався не на жарт. Я його ледь заспокоїла. А свекруха, замість того, щоб вибачитися, сказала: “Ой, я не знала, що для вас це так було важливо. І скажу, щоб вас заспокоїти, цей фрукт був ніякий. Ні то картопля, ні то ріпа, трішки притрушена цукром”. І задерши голову від образи, оскільки ми на неї “напали”, пішла в свою кімнату.

Мій настрій був зіпсований на весь день.

Я на місці свекрів, пішла б в супермаркет, і відкупила онуку омріяний фрукт, але це не їх розуму справа.

Ось така у нас виникла неприємність.

А що б ви робили в такій ситуації?

PS: мрію сина я таки здійснила – наступного дня. З’їли в своїй кімнаті і навіть свекрам не показали. Вони своє отримали…

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page