Свекруха переїхала в наше містечко Вінницької області з Донеччини у лютому, тоді я чітко поставила умову, що ми не живемо разом. Орендували ми Марті Іванівні однушку на іншому кінці міста, але вона взяла за традицію щотижневі візити до нас на 2-3 дні.
Можете мене засудити, але я сказала чоловікоу, що мене це не влаштовує, у вихідні дні я хочу побути зі своєю сім’єю без сторонніх людей, хочу займатися байдикуванням, а не бігати навколо Марти Іванівни і розважати її.
Я запропонувала компроміс: ми разом їздитимемо до мами чоловіка кожні 2 тижні, або вона до нас, але на 1 день і не кожного тижня. Богдан погодився, його мамі це не сподобалося, насупилася, почала відвертати ніс від мене. Я і не наполягала на спілкуванні.
Літом я дізналася, що втретє при надії, це була несподіванка, але дитину вирішили залишити. Свекруха знову активізувалася, почала натякати, що допоможе у всьому надалі, я їй знову чемно відмовила. Вона знову образилася, стосунки натягнулися, вона стала ще непривітнішою до моєї старшої донечки від першого шлюбу.
В один з візитів вона взяла подушку моєї старшої дочки, на що моя дитина попросила повернути, але мати чоловіка відмовила, сказавши: «Іди, ти заважаєш мені спати!». Моя донечка намагалася заперечити, але чоловік став на бік матері, дав їй дитячу подушку молодшого сина і відправив до кімнати.
А зовсім недавно ми сиділи, вечеряли, і Марта Іванівна у присутності моєї старшої дочки почала наговорювати на мого першого чоловіка, батька Вікторії, мовляв, той мало грошей нам дає.
Звичайно, моя дитина намагалася захистити батька, а я сказала, що так навіть я при дитині не відгукуюся про колишнього чоловіка. Свекруху тим більше це стосуватися не повинно, особливо за присутності моєї доньки.
І тут її понесло! Говорила неприємності про моїх батьків, про мене, про мою дочку. Я встала і пішла, чоловік намагався маму вгамувати, не вийшло, вранці я не встала її проводжати. Сказала чоловіку, щоб її в моєму домі більше не було, хоче – нехай сам до неї їздить, внука возить, а я припинила спілкування з нею остаточно.
Чоловік, звичайно, засмутився, але прийняв мої умови. Зрештою, це його мама, не моя, от нехай сам і няньчиться з нею. Мені он скоро з немовлятком няньчитися – турбот вистачає більше ніж.
Зараз мене все влаштовує, ніхто не вимотує, не живу, а насолоджуюся очікуванням малюка, буде знову хлопчик. Можете кидати в мене каміння, але єдине, про що я шкодую, що не зробила це раніше – не відвадила маму чоловіка від своєї оселі.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Фото спеціально для ibilingua.com.
