Чесно, мене дуже втомили маніпуляції у спілкуванні, які використовує моя свекруха. Це просто неможливо терпіти! Мати чоловіка вже 8 місяців, відтоді як переїхала до нас під Київ з Харківщини, сидить на нашій шиї, постійно випрошуючи все більше й більше грошей. Але вона робить це хитро – комар носа не підточить!
Ми з чоловіком живемо у квартирі моїх родичів і платимо лише за комуналку. Щомісяця ми відкладаємо гроші на власну квартиру та вже зібрали досить пристойну суму грошей. Благо у нас хороші зарплати, тож жити можемо в достатку навіть зараз.
І все було б непогано, якби на нашій шиї не сиділа вже 8 місяців моя свекруха. Людмилі Петрівні 65 років, вона живе сама, ми поселили її в однокімнатну орендовану квартирку, вона отримує пенсію, але їй її все одно не вистачає. Ще давно ми домовилися, що допомагатимемо їй з оплатою комунальних та доставкою продуктів. Але цього мамі Андрія завжди мало.
Ось днями зателефонувала до чоловіка і сказала, що впала. Мовляв, скинь мені кілька тисяч гривень на лікування. Яке це лікування, незрозуміло.
Я не витримала і вихопила у чоловіка з рук телефон. На емоціях почала з’ясовувати стосунки. Виявилося, зі свекрухою все гаразд. Їй якусь мазь виписали ногу мазати, обійшлося легко все.
Виникає питання: навіщо кілька тисяч? У відповідь тиша. Але чоловікові моя сцена не сподобалася. Він потурає матері і завжди ведеться на її маніпуляції у спілкуванні.
Пам’ятаю випадок, коли Людмила Петрівна зателефонувала та почала скаржитися. Побачила в магазині якусь дорогу ковбаску і так захотілося. А грошей нема.
А потім свекруха тонко натякнула, що стоїть біля банкомату. Мовляв, нехай синочок скине потрібну суму, і вона піде купити собі цю ковбасу. А Андрій матір жаліє, бере в руки телефон і одразу переказує гроші. Причому стільки, що цією ковбасою можна цілу родину нагодувати!
Я втомилася від цього. Іноді мені здається, що ми з чоловіком ніколи свого житла не купимо. Мене настільки остудило постійне вимагання свекрухи, що я вирішила порахувати, скільки грошей йде на неї в місяць. Коли я озвучила цю цифру чоловіку, у нього очі на лоба полізли: «Та ти жартуєш!»
Потім у нас інші проблеми почалися, і я зам’яла цю тему. Але Людмила Петрівна вміє нагадувати! Днями попросила мене купити їй кілька рослин у квартиру. Мовляв, їй затишку не вистачає. Пообіцяла, що віддасть мені гроші за них. Я, звісно, здивувалася. На радостях обрала для неї найкращі квіти. Пощастило.
Але коли я віддала свекрусі куплені рослини, вона кинула мені коротке спасибі. На цьому й закінчилося. І ось тут я не витримала:
– Людмило Петрівно, ви по телефону сказали мені, що віддасте гроші за квіти. То як?
Свекруха глянула на мене запитливо. Причому так, ніби це я винна їй гроші, а не вона мені.
– Люба Оленко, я тобі такого не казала! Думала, ти з доброї волі примчала до мене з подарунками. Глянь, яка краса! – ніби знущаючись, відповіла моя свекруха.
У той момент мені здавалося, що я зараз рознесудо біса всі ці вазони. Але розсудливість взяла гору.
Я просто мовчки розвернулась і вийшла із її квартири. Але в машині не витримала та залилася гіркими сльозами. Я не розумію, що мені робити і як говорити зі свекрухою. Вона буквально висмоктує з мене усі соки. Енергетичний та грошовий споживач!
Вдома я розповіла все Андрію. Йому ця ситуація дуже не сподобалася, хоча раніше він завжди був на боці матері був. Мовляв, вона вже старенька, треба бути терпимішим і бла-бла-бла. Але я втомилася терпіти її витівки!
Андрій пообіцяв, що поговорить із нею. Але я боюся, що це не дасть жодного результату. Починаю думати про те, щоб вести із чоловіком роздільний бюджет. З моєї кишені свекруха не отримає більше жодної копійки!
Можлво, я скнара, скажете ви, але моє рішення непохитне.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.