Свекруха приїздить не часто, лише на великі свята. І кожного разу дарує якусь муть. Ось приїхала сьогодні вранці, пішла по місту по магазинам. Не оминула любимого «Секонду». Прийшла додому, хвалиться: собі чобітки прикупила, мені – пальто. Облізле дещо, старе… міряю задля ввічливості. Руку в кишеню – а там зім’яті купюри! Сім по 100 доларів! Свекруха каже: віддай мені, це мої гроші. я ж купила, а пальто – носи!
Свекруха живе в іншій області, приїздить до нас не часто, лише на великі свята. І кожного разу дарує якусь муть, бо живе на одну пенсію. Краще б вже нічого не дарувала, чесне слово! Бо потім не знаю, що з тими «дарунками» робити.
Ось і цього разу. На Новий рік і Різдво вона не вибралася, а приїхала сьогодні вранці, на Старий Новий рік.
Зустріли її, як годиться, а потім вона пішла, як завжди, по місту по магазинам позаглядати.
Не оминула і любимого «Секонду» – як же без нього.
А коли прийшла по обіді додому, одразу мені похвалилася: собі вона чобітки прикупила, а мені – пальто. Облізле дещо, старе, правда…
Але міряю задля ввічливості. Руки в кишені суну, а в одній з них – зім’яті купюри! Сім по 100 доларів! Уявіть тільки, оце сюрприз!
Не від свекрухи, звичайно. Вони там були, бо вона явно про них не знала – очі в неї так і плигнули вище лоба від подиву. Втім, як і у мене.
Я їй говорю на радощах:
– Оце так подарунок, мамо! Дуже дякую! – і я вже планую собі, куди витрачу знахідку.
А свекруха мені:
-Гей, Олено, ти це, віддай мені гроші, вони мої, адже це я пальто купила! А його ти носи собі на здоров’я!
– Чому це я повинна вам їх відати? – питаю у відповідь. – Це ж подарунок від Вас: і пальто, і його кишені, і все, що в них.
Та свекруха вся почервоніла, надулася, наче жаба, говорить:
– Ви й так живете у достатку, а мені їх на мою мрію вистачить: на море у Єгипет чи в Туреччину злітати! Подумай. Оленочко, не будь егоїсткою!
І свекруха демонстративно хряпнула дверима спальні, зачинилася і вже годину не виходить.
А я сиджу на кухні, чекаю чоловіка з роботи, дітей зі школи, і все думаю, як вчинити. Ну чому це я повинна віддавати їй ці долари, адже вона сама подарувала мені пальто. Подарувала б чобітки (а розмір ноги у нас однаковий) – були б їй по праву гроші. Але ж чобітки гарненькі, майже нові – чого ж їх мені дарувати? На тобі, невісточко, обдерте пальто! Вважаю, що буде справедливо, якщо залишу гроші собі.
Їй на море припекло, а мені он дітям ліжка нові вкрай потрібні.
Прийде чоловік – спитаю поради ще в нього. Цікаво, на чий він бік стане?..
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
