Свекруха розуміла, що її дні добігають до кінця, тому й покликала нас з Валерою до себе. – Синок, ти ж розумієш, твоя сестра ще зовсім молода. Життя її ще не навчило. Прошу, не залишай її одну. Допомагай по можливості. Вона ніколи не жила одна. Краще візьміть її до себе, так вона хоч буде під наглядом. – Ми, звісно, пообіцяли, а куди було діватися. Я все ж надіялась, що Валя захоче жити одна в маминій квартирі, але ні. Як тепер я жалію про цю обіцянку.
Я Христина. Мені 32 роки. У мене прекрасна сім’я: чоловік та дві дочки.
У шлюбі я вже понад десять років. Чоловік дуже красиво за мною доглядав, тому швидко підкорив моє серце, ще в студентські роки. Валера донедавна робив усе для того, щоб ми з дівчатами нічого не потребували.
Я майже не працювала, оскільки практично одразу після закінчення навчання пішла у декрет. Чоловікові довелося постійно їздити у відрядження, щоб забезпечити сім’ю. За п’ять років роботи він заробив на квартиру, автівку та все інше. Мені ніколи ні в чому не дорікає.
Мовляв, моя робота — дівчат виховувати. Валера був для мене кам’яною стіною, без перебільшення говорю.
А потім все змінилося.
Свекруха була доброю та славною жінкою, але три роки тому вона пішла на небеса. Разом із нею жила її молодша донька Валентина. Ми з нею не дуже ладнали, адже золовка завжди провокувала конфлікти. її балували, ні в чому не знала відмови, і ось результат.
Валера завжди їй допомагав, але після появи сім’ї пайок зменшився – це її й не влаштовувало.
Свекруха перед відходом просила не кидати її доньку. І щоб виконати останню обіцянку нам довелося дорого заплатити.
Валентина переїхала до нас, бо не змогла жити сама.
Лінива золовка вирішила, що я прислуга. Вона виводила мене з рівноваги щодня, тому коли чоловік повернувся з відрядження, на нього чекала серйозна розмова. Я попросила його знайти для сестри окремий дах над головою, і він усе зрозумів. Валера сплатив їй квартиру на три місяці вперед і перевіз речі.
Вона почала обурюватися, що брат її кидає у скрутний момент, що він не може стримати слово, дане матері в останню мить. Звісно, з квартири вона з’їхала.
Я вирішила, що ця людина урок засвоїла, але дарма. Щойно Валера поїхав, вона кинулася до мене і сказала:
– Ти про все пошкодуєш! Я тобі обіцяю!
Я пропустила це повз вуха і раділа своїй свободі. Щоправда, розслабилася рано. З того моменту чоловіка як підмінили. Він почав допомагати фінансово сестрі, а наш сімейний бюджет став надто скромним. Нещодавно я дізналася, що він збирається взяти для неї іпотеку. Є квартира батьків — бери та живи, але хоче ближче до центру, хитра.
Я вирішила відвідати золовку і поставити її на місце. Розмова у нас не склалася, хоча я просто хотіла відмовити її від іпотеки. Вона вилила на мене стільки бруду, навіть згадувати це не хочу.
Валера повернувся додому без настрою, нервовий та роздратований. Я думала, у нього із начальством якісь проблеми. До мене він теж охолов, робив усілякі зауваження і чіплявся без приводу. Коли він поїхав, я не могла собі знайти місця. Мені здавалося, що в нього з’явилася “нова любов”.
– Нам треба поговорити, – сказав Валера, повернувшись додому наступного дня.
– Що сталося? Ти ж маєш бути на роботі!
– Ти можеш тихо посидіти, і слухати мене?
Я була здивована, адже раніше чоловік собі не дозволяв розмовляти зі мною в такому тоні.
– Що це? — він дістав телефон і тицьнув пальцем на якийсь сайт із моєю фотографією.
– Валера, я не знаю. Я такого не робила, — тоді мені хотілося розплакатися.
– Як ти могла мені брехати? Валентина мене давно попереджала, що ти тут любовне шури-мури крутиш, а я не вірив. Тому і її із квартири виставила, щоб вона не заважала. Але після цього…
– Після чого? Що за дурниці ти кажеш?
– А ти не впізнаєш сайт?
То був якийсь сайт знайомств. Я намагалася йому пояснити, що я не реєструвалася на жодних сайтах, але він мені не вірив. Чоловік грюкнув дверима і пішов.
За кілька хвилин задзвонив телефон, це була Валентина:
– Я ж казала, що ти пошкодуєш. Це ще “квіточки”, чекай продовження!
Як вона могла так вчинити? Для чого вона це робить? Тепер чоловік думає, що я ходжу наліво, а я не знаю, як довести свою правоту. Я розумію, що вона майже досягла свого, тому чекаю розлучення.
Як повернути довіру чоловіка та поставити золовку на місце?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
