Кілька місяців тому, вже цього року ми задрали до себе з Херсонщини маму чоловіка Ольгу Павлівну. Ми пропонували їй до нас перебратися набагато раніше, але вона все не погоджувалася.
Життя стало в її селі дуже тяжким після затоплення, то ми вже її не питали – поїхали й забрали. Чесно кажучи я, знаючи давно про цікавий і специфічний характер Ольги Павлівни, не горіла бажанням жити з нею на постійній основі під одним дахом, але зараз не той час, щоб надавати увагу дрібницям.
Отже, як я вже сказала, свекруха у мене переселенка, вона майже все втратила на Херсонщині. Живе Ольга Павлівна кілька місяців у нас, намагаємося їй у всьому потакати, щоб мала можливість відновитися.
Але вона трохи відновилася – і за своє.
Прибираю я погано, пил в кутках збирається і підлогу не щодня мию.
Постіль не прасую, а треба.
Дуже багато побутової хімії використовую, а це шкідливо.
Квіти хатні ростуть на підвіконнях в мене не такі, її сина й двох онуків годую не так ситно й смачно, як належить.
Це при тому, що чоловіка й синів все завжди в мені влаштовувало, мій Микола дуже любить мої страви, а вдома завжди і перше. й друге, і на десерт якась випічка домашня обов’язково.
Ну але я до причудів мами Миколи звикла в принципі. Таке було щоразу, коли вона до нас приїздила в гості, просто раніше це було тимчасово, тиждень-два, не більше, а не на постійні основі, як зараз.
Але й це б нічого, я людина не конфліктна абсолютно і завжди згладжую гострі кути. Ну але це вже занадто і що робити – чесно кажучи не знаю.
Оце за чим я її застукала – ні в які ворота! Спочатку я зрозуміла, що що щось не так з супом гороховим на реберцях він не такий на смак, який готую я.
Потім я приготувала борщ, а коли їла його наступного дня, то зрозуміла, що й з ним щось не так – борщ схожий на мій, ну але точно щось не те зі смаком! правду кажучи, я допустила, що присутнє якесь втручання свекрухи, ну але не уявляла, що все саме так!
Позавчора увечері я приготувала солянку – мої чоловік і сини її дуже люблять. Ну а вчора в обід мені треба було заїхати додому по флешку з робочим проєктом, яку я забула вранці біля домашнього ноутбуку.
І щоб ви думали? Я спіймала Ольгу Павлівну, як вона виливала в унітаз мою солянку, а в неї вже всі складові були підготовлені на кухню на нову страву, теж на солянку!
Я остовпіла. Мало того, що вона продукти переводить, так це ще й повна зневага до мене. Я їй так і сказала, сказала, що такого більше в себе вдома (квартира у нас навпіл з Миколою) не стерплю і ми її веселимо на орендоване житло, знайдемо однушку.
Сказала, що розповім чоловіку, і однозначно на кухні в себе її більше бачити не хочу.
На це Ольга Павлівна почала обливатися сльозами і просити, аби я не казала Миколі, почала пояснювати, що вона так робила з благих намірів, щоб її син й онуки їли смачніше, але вона розуміла, що я згоду не дам переробляти після мене страви.
Та звичайно, що не дала б! Мої чоловіки – Коля й сини – люблять те, що я готую. Але ж я не забороняла мамі чоловіка готувати щось своє смачне, будь ласка! Так ніж, їй захотілося ось так капостити.
Що порадите? Як мені правильно повести себе в цій ситуації? Щоб на моєму місці зробили ви? Мені дуже й дуже потрібна стороння думка!
Всім дякую, бажаю мира й добра, сімейного затишку і взаєморозуміння!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.