Саша з Андрієм жили тихо, спокійно, раділи своєму щастю. Вони тільки три роки, як одружилися, тому не було у них ще ніяких чвар і скандалів, вже притерлися до побуту і ніжно любили один одного. Обоє працювали, він ремонтував побутову техніку, вона працювала масажистом в поліклініці і підробляла на дому.
Тихе сімейне життя закінчилося, коли свекруха вирішила переїхати до них, не ближче, а саме, до них в квартиру.
Не стало чоловіка, і як вона сказала, “їй було самотньо одній в місті, де все нагадує про чоловіка, і тому дорогі діти, не будете ви такі люб’язні, пустити на постій бідну, хвору бабусю, до кінця її століття».
Від такої новини у Саші ліве око засмикався, цю бідну, хвору бабусю вона тихо ненавиділа. Вони з Андрієм і поїхали з його рідного міста тільки через неї.
Вони намагалися там жити, але хвора Серафима Сергіївна так часто відвідувала молодят, що навіть ніжно її люблячий син піддався на вмовляння дружини і переїхав в інше місто подалі.
Серафима Сергіївна навіть зітхнути не давала молодий невістці, повна сил і здоров’я жінка, відвідувала молодих кожен день, і радила, радила, радила…
Свекрухи здавалося, що її невістка занадто молода і легковажна, настільки, що навіть не могла вести будинок і нагодувати чоловіка, тому мама приходила і переробляла всі сама. Саші на той момент було двадцять два і робити вона, звичайно, все вміла, але хіба з другою мамою посперечаєшся, так і терпіла, поки вони не переїхали, від гріха.
Але мама і тут не відступилася, дзвонила в день не по разу, щоб впоратися, як вони там без її турботи, «голодують, напевно», так вона її дістала, що Саша перестала відповідати на телефонні дзвінки.
І відразу стала невдячною невісткою, про це свекруха невтомно розповідала синові, але Андрій прекрасно знав свою маму, тому пропускав її випади повз вуха, і як міг згладжував кути.
І ось, ця «мила жінка», мамою її називати у Саші язик не повертався, переїжджає до них. Була б Сашина воля, вона б її на поріг не пустила, тим більше квартира була її, але відкрито виступати проти матері чоловіка, вона не наважилася і приготувалася до самого гіршого.
І воно не змусило себе чекати, до вічного невдоволення свекрухи, Сашу, як господинею додалося ще й те, що вона працює вечорами, їздить по клієнтам, так як додому запрошувати пацієнтів не було ніякої можливості.
Свекруха відкритим текстом заявляла, що не інакше, як Саша зустрічається з чоловіками, хіба порядна дружина буде їхати з дому вечорами, то що дружина заробляє вдвічі більше, ніж чоловік, свекруха не хвилювало, сама вона давно не працювала, колишній чоловік її забезпечував.
– Ви розумієте, Серафимо Сергіївно, що ми по світу підемо, якщо я не буду підробляти? – вкотре виправдовувалася Саша, чи велика зарплата в лікарні, а у Андрія, теж копійки, то порожньо, то зовсім нічого.
І навіть Андрій заступався за дружину, але мама була впевнена в своїй правоті. За три місяці, ситуація в родині так загострилася, що пропозиція поїхати на курси підвищення кваліфікації, Саша сприйняла, як подарунок небес.
Повертаючись через два місяці, вона представляла, що її чекає вдома. Чоловік ніколи не відрізнявся акуратністю, а свекруха зображала з себе стару, хвору жінку, тому вдома теж особливо не старалася.
Як не дивно, вдома був порядок і навіть пахло чимось смачним, на її здивоване запитання, свекруха відповіла єхидно.
– А я сусідку, Наталочка попросила нам допомагати, поки тебе немає, та від тебе і так толку мало було, а вона яка господиня і пилюку всю прибрала і готує, як тобі і не снилося, ось справжня дружина, не те, що ти…, так що вона тебе прекрасно замінила…
– А які вона пироги пече, – наминаючи це самий пиріг, додав Андрій, але помітивши лютий вираз обличчя у Саші, замовк.
– Так може ви до неї переїдете, раз вона така прекрасна в усіх відношеннях? – випалила Саша і пішла в спальню, щоб тільки свекруха не помітила її сльози, їй було так прикро, намагаєшся для них, намагаєшся, ну ладно свекруха, але чоловік- то…
З Андрійком вони, звичайно, помирилися, але Саша сказала:
– Або я, або мама, вибирай, я не збираюся в своєму ж будинку, вислуховувати гидоти на свою адресу… Нехай вона продає свою квартиру і купує тут, якщо не може одна, я їй навіть грошей додам, але терпіти в своєму будинку не буду…
Свекруха довго говорила про невдячного сина і злісну невістку, яка виганяє її з дому, але Андрій зробив, як просила дружина.
Купив мамі квартиру в центрі, подалі від них і велів, зайнятися громадським життям, або на худий кінець, ходити по музеях і виставках, а то вже дуже багато нерозтраченої енергії у старій, хворої жінки.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!