Свекруха запросила нас усіх на святкування нового року, але відразу ж попередила: “Соломію своїй мамі залишиш, вона в нашу сім’ю не вписується!”
Я вийшла заміж, маючи невдалий досвід студентського кохання. Від однокурсника я привела на світ дочку, але він настільки не був готовий стати батьком і так злякався, що навіть перевівся в аналогічний університет у сусідній області. Я не збиралася пред’являти до нього претензії щодо батьківства, але мама так накрутила сина, що той нічого не хотів слухати. Мені довелося взяти академічну відпустку, потім дуже допомогли батьки, я благополучно отримала диплом і влаштувалася на роботу за фахом.
Познайомившись із Андрієм, я одразу йому сказала, що в мене п’ятирічна дочка, і це його анітрохи не збентежило. Вони з Соломією познайомилися і налагодили стосунки дуже швидко, і донька невдовзі почала питати: “Коли прийде дядько Андрій?”
Через рік ми оформили наші відносини юридично, єдиною проблемою була свекруха. Вона демонстративно холодно спілкувалася з Соломією, а на мене дивилася, як на людину, яка прибрала до рук її сина. Тим не менш, у нашій маленькій сім’ї ми чудово спілкувалися, і свекрусі довелося упокоритися, що Андрій виховує мою дочку. А стосунки чоловіка з Соломійкою, чим далі, тим більше зміцнювалися.
Якось вони з виглядом змовників прийшли до мене і сказали, що мають чудову ідею. Знаючи їхні ідеї, які легко перевертали верх дном усю квартиру, я насторожилася, а Соломія з тріумфуючим виглядом оголосила:
– Мамо, ти маєш подарувати мені сестричку! Тато сказав, що ти можеш!
Соломія нечасто називала Андрія татом, у нього від надлишку почуттів заблищали очі, і він додав:
– Ми впевнені, що ти можеш! Потрібно лише трохи постаратися!
Мені нічого не залишалося, як відповісти:
– Ну що ж, старатимемося!
За десять місяців наша сім’я збільшилася. Соломія була в захваті – тепер у неї є молодша сестричка, яку треба сповивати, купати, заколисувати та розповідати їй казки.
Свекруха теж дуже зраділа онучці. Її ставлення до дівчат було зовсім різне. З Соломією вона поводилася, як на протокольній зустрічі, отримуючи якусь насолоду, вважала свою місію закінченою. А ось з малесенькою Анною могла щебетати годинами, я навіть дивувалася, де вона знаходить всі ці лагідні слова та висловлювання, які до цього я від неї ніколи не чула.
Соломії, звичайно, було прикро те, що бабуся так ось холодно з нею спілкується, але, слава Богу, у неї була не одна бабуся. У вихідні моя мама часто забирала Соломію до себе, і вони там займалися різними справами, особливо Соломія любила їздити з бабусею на природу – збирати гриби, просто гуляти лісом. Вона завжди привозила мені подарунки – шишки, квіти, якусь хитромудру гілку тощо.
Наближався черговий Новий рік. Зателефонувала свекруха і несподівано запросила нас всією сім’єю відзначити це свято у них, розповіла, що приїде її сестра, прийдуть інші родичі, все буде дуже тепло та затишно, як вона висловилася: “По домашньому”. Я вже зовсім розтанула, і раптом почула:
– Так, мало не забула, ти Соломію до мами своєї відправ, вона тут нікого не знає, їй буде нудно, та й зберуться всі з нашої родини, а вона ж не наша!
Я мовчки опустила слухавку, хоча дуже хотілося запитати, а чому до мене вона подзвонила зі своєю пропозицією, а перед моєю дочкою зачинили двері своєї “затишної” квартири.
Увечері прийшов чоловік, видно було, що свекруха спілкувалась і з ним із цього приводу.
– Дзвонила мама, кличе нас на Новий рік, тільки без Соломія.
– Так, я знаю… Тільки без Соломії я не піду, та й Анна, автоматично теж.
Андрій сумно посміхнувся:
– А чому мене не запрошуєш?
Я трохи розгубилася, а потім обійняла його та розплакалася. Чоловік погладив мене по голові, як маленьку:
– Ну що ти, у нас сім’я, у нас дві доньки, і в новорічну ніч, звичайно, ми разом будемо запалювати бенгальські вогники!
Потім Андрій зателефонував мамі, сказав, що ми залишаємось на свято вдома. Свекруха влаштувала бурю, мовляв, уже всі запрошені, а через якесь дівчисько син не хоче привітати маму. Андрій спокійно відповів, що Соломія – не якесь дівчисько, а його дочка, і попросив надалі про це пам’ятати.
Холодок залишився досі, хоч не за горами чергове зимове свято. Свекруха так і не прийняла Соломію , як свою онучку, дівчинка це добре відчуває, і, треба віддати їй належне, поводиться на голову вище за свекруху. Коли та приходить посюсюкати з Анною, Соломія тактовно розвертається, і залишає їх удвох, чи йде до своїх подруг.
Ще – я дуже вдячна своєму чоловікові за його однозначну позицію щодо цього питання. Він намагається не загострювати увагу матері, але й дає зрозуміти, що і Соломія, і Анна йому однаково дорогі.
Фото ілюстративне
