Свекрухи, мами, тещі! Не робіть так, як роблять наші з чоловіком мами. Це ж божевільня якась. Дістали обидві, чесне слово. Подарували нам будиночок, називається. І тепер тут обидві – хазяйки, робить кожна, що хоче. Мама чоловіка зовсім знахабніла, та й моя від неї недалеко. Купили нам батьки в складчину невеликий будинок з подвір’ям…
Дістали обидві. Мама чоловіка зовсім знахабніла, та й моя від неї недалеко. Купили нам батьки в складчину невеликий будинок з подвір’ям, і тепер обидві мами вважають, що можуть тут хазяйнувати, встановлювати свої порядки. Думають, що якщо ми працюємо, малий в дитсадочку, то ми, а особливо я, нічого не встигаємо, не можемо дати лад своїй оселі. І обидві типу намагаються нам допомогти. Приходжу, наприклад, з роботи – свекруха на три дні наперед їсти наготувала, а ми з малим такого жирного не їмо, та й чоловік з такою кількістю не справиться, доводиться викидати всі її старання.
Було все ось як. Жили ми з чоловіком в квартирі, народили синочка. Але завжди мріяли про власний будиночок, садочок.
І от на четверту ріницю нашого весілля батьки зробили подарунок: купили для нас невеликий будинок, склавшись грошима порівну.
Ми, звичайно, дуже зраділи, дякували. Зраділи одразу, а тепер я вже й не знаю. Раідість після переїзду тривала не довго.
Обидві мами вважають, що можуть тут хазяйнувати, встановлювати свої порядки! Думають, що якщо ми обоє працюємо, а малий в дитсадочку, то ми, а особливо я, нічого не встигаємо, не можемо дати лад своїй оселі. І обидві типу намагаються нам допомогти. Вважають, що я погана господиня і пхнуть свої носи просто всюди.
Свекруха, як я вже сказала, любить прийти, поки нікого вдома немає, і наготувати чогось масного і дуже ситного ціле відро
Я вже їй пояснювала, так вона ображається, мовляв, допомоги хоче, щоб ми тут, а особливо її син, не ходили голодні.
То пиріжків насмажить у фритюрі з лівером, які знову-таки мій чоловік їсть, лише щоб її не образити, а решту на роботу відносимо, згодовуємо колегам. До того ж свекруха любить на моїй кухні посуд, все приладдя по своєму перекласти, перевісити, бо ж вона тут, бачте, для нас старається, треба, щоб саме їй зручно було.
Мене це все дуже напружує.
Та й моя мама – не набагато краща. Прийде вранці у вихідний, бо на щастя, у будні ще працює, своїм ключем відімкне будинок, поп’є кави на кухні, чашку покине і йде поратися в город-сад. Насадила якогось топінамбура, буряків, бо це корисно в першу чергу для них з татом. А те, що ми любимо звичайні огірки-помідори, її не хвилює.
Одна, поки нас дома не було, поміняла скатертину на столі на свій смак. Я згідна, що це треба було зробити, але хіба не можна з нами порадитися щодо кольору, малюнку, тканини? Переставила ліжко малого, щоб він спав голівкою на схід, по фен-шую, а коли я його повернула назад, як нам зручно, то вона зі мною тиждень не розмовляла. Що за дитячий садок?..
А, буває, прийду натомлена з роботи, а вона на паркані килими розвісила і чекає мене, щоб їх прати – дивись, які пильні й брудні стали!
Друга мама перекопала мій квітник, поки я на роботі була (я ж все одно не встигаю за ним доглядати), і засадила його салатами-петрушкою, шпинатом, а тепер насідає на мого чоловіка, щоб він підвів туди полив, бо їй важко самій воду тягати… А нащо те було робити взагалі? Нам і на ринку зовсім не складно купити тієї зелені, коли треба.
Ну сил вже немає, чесне слово, дістали. Ми вже з сумом згадуємо час, коли жили в квартирі: так, без городу й садочку, але у спокої.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!