Не подумайте, Львів я люблю, і до війни, коли ми їздили в це місто до батьків чоловіка, я завжди отримувала купу задоволення. Діти теж дуже люблять візити до бабусі й дідуся.
Я обожнюю центр міста, Площу Ринок, Високий замок. Копальня кави для мене місце справжнього релаксу й задоволення.
Взагалі люблю, як пахне кавою все старе місто! Люблю кам’яниці, Львівську архітектуру, затишні кав’ярні, вузенькі вулички і приховані внутрішні дворики.
Люблю величезний Стрийський парк, що схожий місцями на ліс, і парк біля університету Франка.
У Львові особлива отмосфера, в яку не можливо не закохатися! Люблю я і самих львів’ян, дуже привітних і патріотичних.
Але виявилося, що це все мені миле, коли ми приїздимо за власним бажанням на деякий час.
У лютому минулого року мій чоловік евакуював мене з двома дітками до своїх батьків у Львів, а сам залишився в нашій київській квартирі, пішов в тероборону.
Ми з дітьми провели у Львові майже 5 місяців, свекри нам виділили окрему квартиру, яку вони раніше здавали в оренду.
Все будо добре. Ставлення до нас і рідних, і людей навколо – чудове, я за все всім безмежно вдячна! Мені довелося звертатися в лікарню, і не раз, і ми отримували чуйне ставлення і щиру допомогу.
Я працювала віддалено, гуляла з дітьми, кілька разів приїздив чоловік.
Але влітку ми повернулися в Київ. І я вже не витримувала, і діти почали дуже проситися додому.
Хоч в Києві зараз не просто, але ми не шкодуємо. Як же добре бути вдома всією родиною! Навіть без світла, а іноді й без води і з холодними батареями.
Я така щаслива в Києві! Просто виявилося, що Львів не моє місто саме для постійного проживання, от і все.
Мені Львів занадто забудований, важкий, задушливий, хоч парки й рятують. Київ більш просторий і дихаючий.
Кожному своє, ми обираємо для життя ті міста й місця, де нам комфортно, і це правильно.
Ви знаєте, ми так втомилися за ті місяці від Львова, що коли чоловік запропонував, як раніше, поїхати на новорічні свята до його батьків, ані я, ані діти не підтримали його пропозицію.
Та він і не наполягав, сказав, хочете вдома, значить – вдома. Ми пояснили своє рішення його батькам, але вони не зрозуміли і образилися.
Зокрема, надулись на мене, навіть на мої новорічні вітання не відповіли. А все через те, що я до них у Львів на свята відмовилася їхати, як щороку.
Просто, як я вже сказала, після кількох місяців життя там мені зараз ще зовсім не хочеться залишати дім і Київ, не хочеться саме у Львів.
Що я такого зробила? Вважаю, що у векрів просто дитяча поведінка, чому я мала переступити через власні бажання і бажання своїх дітей? Ну як маленькі діти, чесне слово.
Ми чудово провели Миколая, Різдво і Новий рік вдома і я вважаю, що все ми зробили правильно.
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
