Свекри нам подарували свою дорогоцінну дачу. Раніше свекруха щороку там висаджувала безліч овочів і фруктів, займалася грядками. Щорічно у нас свіжа консервація, банками заставлений весь льох. Ми знесли більшість підсобок, облагородили територію за своїм смаком, висадили газони і квіти, зробили ідеальний ремонт в будинку. Облаштували зону барбекю для прийому гостей і басейн для дітей. Але виявляється, що подарунок був з «секретом», з такою собі заковикою.
У батьків мого чоловіка є дача, яку вони дуже, от прямо сильно, люблять. Щороку свекруха висаджує там безліч овочів і фруктів, займається грядками. Вона проводить там весь вільний час з ранньої весни до пізньої осені. Щорічно у нас свіжа консервація, банками заставлений весь льох.
Ми багато разів приїжджали на дачу всією сім’єю і допомагали батькам по господарству. Останнім часом свекор зі свекрухою практично там жили. Будинок на ділянці цілком пристойний, так що можна було не боятися навіть зимових морозів.
Свекруха вже немолода і в останній рік вона стала часто трохи хворіти. На дачу їздити вони перестали. Це далеко, клопітно, та й сил у них вже не вистачає, щоб за нею доглядати.
Саме тому батьки чоловіка прийняли рішення подарувати нам з чоловіком і дітьми цей будинок з ділянкою. тобто свою дорогоцінну дачу.
Ми з задоволенням прийняли подарунок. Але виявляється, що подарунок був з «секретом», з такою собі заковикою. Батьки чоловіка тут облаштували безліч різних підсобних приміщень. Деякі з них ми з чоловіком знесли. Облагородили територію за своїм смаком, висадили газони і квіти, зробили ідеальний ремонт в будинку. У нас з’явилася зона барбекю для прийому гостей. Дітям ми встановили басейн. Малюки були в захваті від такого відпочинку, та й ми з чоловіком були задоволені.
Ранньою осінню до нас навідалася свекруха. Мету свого візиту вона озвучила так: «Приїхала до вас збирати урожай».
Відразу хочу відзначити, що весь цей час мама чоловіка навіть не цікавилася, чи є у мене грядки на городі, і що я там посадила. Її здоров’я не дозволяло замислюватися про роботу, і вона просто раділа, що нам там добре.
І ось, щойно свекруха зайшла на територію, вона перестала себе контролювати і стримувати. Вона горлала так, що прибігли сусіди. Вона лила ріки сліз над своїми грядками, вірніше, над місцем, де вони раніше були. Потім були розбірки, які її не задовольнили, і вона поїхала.
ВІдтоді вона більше нам не дзвонить. З дітьми не зустрічається. Передала через чоловіка, що в цьому році планує повертатися на дачу і садити грядки. Діти засмучені, оскільки більше не буде басейну і відпочинку.
Ми з чоловіком вклали в ремонт і облаштування території багато грошей!
Я не розумію, навіщо потрібен був такий подарунок. Це була всього лише тимчасова слабкість свекрухи, оскільки їй тимчасово не хотілося працювати на землі? Вона думала, це буду робити я? Чому не можна було сказати, що дача віддається у тимчасове користування, і що там нічого не можна перебудовувати? Мене звинуватили в тому, що я погана господиня і не дбаю про свою сім’ю, про те, що всі ми й вони будемо їсти взимку.
Невже це непорозуміння може бути вагомою причиною для того, щоб не спілкуватися з рідним сином і не цікавитися онуками? Як з цим бути і що робити далі? Цього не знаємо ні я. ні чоловік. а мама його не вгамовується.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну