Свекри ще весною купили дачу, кілька місяців копошилися на ній, все приводили до ладу, ми теж їздили іноді допомагали.
Часто ми їздити не могли, бо обоє працюємо, двоє діток, але чим могли – тим і намагалися допомогти: підфарбувати, бурʼяни приборкати, альтанку поставити.
Так потихеньку і облаштували свекрам зону для релаксації і відпочинку, про яку вони давно мріяли.
В ці вихідні батьки чоловіка вперше покликали нас посмажити ковбасок, відпочити у них на природі. нічого не попросили, аби ми взяли з собою, тому ми купили тортик на всіх, соки, пляшку ігристого – і поїхали.
Приїздимо у у них – нічогісінько! Ні ковбасок-сосисок, ні хліба, ні овочів на салат якийсь, ні картоплі. Свекруха каже:
– А чого ви з пустими руками приїхали? З нас територія. місце відпочинку, з вас – все решта!
Ми з чоловіком знизали плечима, переглянулися і поїхали в місто супермаркет, добре, що не далеко. Все купили: ковбаски-гриль кілька видів, лаваш, соуси, картоплю й салати вже готові, свіжі овочі.
Повернулися, чоловік з батьком мангал розтопили, ми з Галиною Павлівною на стіл готували – і тут сюрприз! біля воріт зупиняється таксі і з нього – розлучена зовиця Інна зі своїми трьома дітьми на все готове явилася!
Знаєте, у мене навіть слів нема, щоб це описати. Донечка втомлюється з дітками, тому всіх дітей зіпхнули на мене – разом 5, я з ними цілий день щось вигадувала й розважала, поки свекруха ублажала Іннусю.
Торт мої діти навіть не спробували – все заковтнули Інкині малі, а рештки Галина Павлівна їм з собою склала, як і ковбасок. Ми нічого з собою не взяли, та й не треба нам якщо чесно, мажмо, що їсти.
Просто дивною мені ця вся ситуація здалася і більше якось на відпочинок на свекрівську дачу не тягне, красно дякую. В моїй родині такі речі якось по іншому виглядають. Та й таке.
Автор – Олена К.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.