Свекри завітали до нас на Старий Новий рік. Олег Данилович оглянув все кругом себе, усміхнувся, і пройшов на кухню, а ось свекруха не промовчала. – Совісті у тебе немає. Заставляєш мого сина посуд мити. Та я колись, в твої роки, все робила і мовчала. А їй, бачте, посудомийку подавай. Встидалася б!
Мій чоловік в душі ще “хлопчисько”, він не звик себе обслуговувати, і взагалі вдома все за нього робила мати. Батько у чоловіка військовий, йому часто доводилося міняти військові частини, вони кілька разів переїжджали з одного населеного пункту до іншого. А дружини військових, як відомо, найчастіше домогосподарки.
Спочатку їх не хочуть приймати на роботу тому, що через якийсь час прийдуть за розрахунком, а потім тому, що немає трудового стажу. Але батько Андрія не був проти того, щоби дружина вдома сиділа. “Займайся господарством і дітей виховуй”, – казав він їй. Усім так було зручно.
Ось і звикли чоловік і два сини до того, що мама завжди вдома, що вона і гарячий обід приготує і посуд за ними помиє. Саме з посуду у нас і почалися всі розбіжності.
Перед весіллям ми з Андрієм домовилися, що домашні справи виконуватимемо разом, а за фактом вийшло інакше. Я працюю п’ять днів на повну зайнятість. У мене два вихідні, в які потрібно встигнути і відпочити і їсти приготувати і квартиру до порядку довести.
А чоловік працює два на два. У робочі дні він пізно повертається додому, годині об 11. А коли Андрій вдома, то квартира перетворюється на смітник. На кухні повно посуду, скрізь крихти та брудні чашки.
– Андрію, ти чомусь знову посуду не вимив, – з досадою питаю я чоловіка.
– Ну, ти ж знаєш, як я не люблю це робити, а там ще й сковорідка, – відповідає мені Андрій, як маленький хлопчик.
– От у мене мама все встигала робити, а чому я мушу посуд мити, я ж чоловік?, — намагався довести свою правоту Андрій.
– Твоя мати все життя сиділа вдома, чим їй ще було займатися? А я, як і ти, працюю, не можу за тебе ще й чашки мити, – намагалася довести свою думку я.
Хоча спочатку намагалася сама все встигати, а потім почала вживати інших заходів. Після чергової “бурі” Андрій вирішив купити посудомийну машину. От тільки відірватися від дивана, щоби поїхати і вибрати техніку, йому було складно, але якось домовилися, вибрали. Щоправда, настав наступний етап.
Від установки машини Андрій відразу відмовився, заявив, що може це зробити самостійно. Але машина зайняла своє місце в коридорі. Я терпляче чекала. А потім вирішила також показати характер. Я просто перестала мити посуд після чоловіка. Свою тарілку, ложку, виделку я мию і ховаю туди, куди чоловік навіть не здогадається зазирнути.
Вкотре, коли Андрій збирався на роботу, не знайшов чистий контейнер для бутербродів.
– Валя, де чисті контейнери?, – запитав Андрій.
– Не знаю, пошукай у мийці, – відповіла я.
– А що помити контейнери для коханого чоловіка в тягар?, – образився чоловік.
– Ні, тільки ти вчора вихідний був, міг би й сам про себе подбати, не маленький хлопчик, – відповіла я, намагаючись зберегти душевну рівновагу.
Чоловік не став нічого мити, демонстративно відклав бутерброди убік, показуючи всім виглядом, що тепер він залишиться голодним. Я теж промовчала, показуючи, що це його особиста справа.
Так тривало деякий час, посуд залишався не митим.
На вихідні до нас у гості приїхали свекруха та свекор. Олег Данилович оглянув все кругом себе, усміхнувся і пройшов на кухню. А ось свекруха не промовчала.
– Я свого часу і без посудомийної машинки справлялася. Нічого зі мною не сталося, – заявила вона.
– Ви свого часу не працювали, а вдома сиділи, а я працюю так само, як і Андрій, і при цьому отримую не менше за нього, — відповідала я.
Свекруха не поступалася.
– Ні, це не чоловіча справа, а господиня з тебе погана, не вмієш дбати про чоловіка.
– Ваш чоловік хоч чоловічі справи вміє робити, а син ні посуд мити не вміє, ні машинку встановити, – уїдливо відповіла я.
– Якщо в тебе пральна машинка поламається, ви в брудному одязі ходите ходите?, — хитро запитала свекруха. Я вже заспокоїлася і відповіла їй, що якщо так вийде, то я собі виперу, а ось Андрій має право сам вирішувати, у брудному йому ходити або в чистому.
Свекор допоміг встановити машину і батьки чоловіка поїхали. Я вирішила висловити Андрію все, що думаю про його матір, але зайшла на кухню, подивилася, що Андрій укладає посуд у машину і вирішила почекати. Ось так поки що вирішилося питання з посудом.
На наступному етапі буде прибирання квартири. Адже й у цьому чоловік мені теж не хоче допомагати.
– Я що, маю свій вихідний витрачати на пил?, – заявляє він.
– А що я винна?, – задаю я йому зустрічне запитання. Я вважаю, що себе треба відстоювати, тоді з людиною більше рахуються. А якщо мовчати і збирати все в собі, то нічого доброго з цього не вийде.
А як ви вважаєте, правильно поводиться героїня історії, що намагається поділити домашні обов’язки?
Чому мати Андрія так заступається за сина, невже не розуміє, що невістці не легко, і на роботу ходити та домашні справи виконувати?
Фото ілюстративне
