fbpx
життєві історії
Свекри заявили, що все одно, за традицією, приїдуть до нас з Києва на Закарпаття святкувати новорічні свята, щоб я готувалася. Які свята, людоньки? – І чи це буде завтра взагалі. Треба поспішати жити, любити, радіти, відзначати! – говорить свекруха мені телефоном. Свекри у мене сучасні, люблять гучні святкування, тим більше, що поїхати закордон зараз не можуть. – Українські військові стоять зараз за Україну для того, щоби ми могли жити!

Свекри заявили, що все одно, за традицією, приїдуть до нас з Києва на Закарпаття святкувати новорічні свята, щоб я готувалася. Які свята, людоньки?

Хіба ж зараз етично що-небудь святкувати, коли в країні війна?

– Ми не можемо передбачити, що буде завтра, – говорить мен телефоном моя свекруха. – І чи це буде завтра взагалі. Треба поспішати жити, любити, радіти, відзначати!

Свекри у мене сучасні, люблять гучні святкування, тим більше, що поїхати закордон зараз не можуть.

О ту нас і суперечки, адже я такого не розумію – в країні війна! Я взагалі постійно їм нагадую, що військові дії в Україні розпочалися ще 2014 року. Однак я розумію, що багато хто просто звикли до ситуації і намагаються жити так, як виходить.

Але зараз буквально кожен побачив війну на власні очі. Вона не десь далеко, вона щодня сиреною виє в абсолютно кожному українському місті. Невже зараз є час для вечірок?

Я запиталася у мами, але вона каже, що приймати рішення з приводу вечірок має лише кожен для себе. Я гадаю, що чому б їм не послухати музику та потанцювати з друзями в столиці, якщо їм вже так хочеться Навіщо до нас?

 – Українські військові стоять зараз за Україну для того, щоби ми могли жити! – наполягає мама чоловіка.

Але я вважаю, що час все-таки не для веселощів. Кожен із нас має підтримувати армію та країну так, як може.

Хтось захищає суверенітет країни зі зброєю в руках, хтось волонтерить, хтось просто працює, але постійно надсилає благодійні донати. Все це потрібно нам зараз!

Звичайно, людський організм не може жити в умовах постійних переживань. Йому необхідний рятівний ковток свіжого повітря. Ми з чоловіком і донечкою дозволяємо собі прогулятися, випити філіжанку улюбленої кави, послухати улюблену музику. Але не більше.

Адже від реальності все одно нікуди не подітися. Сьогоднішній стаканчик кави може стати гарною розрядкою, якщо завтра потрібно буде повернутися до нелегкої роботи.

І все ж хочу запитатися вашої думки збоку. Хто з нас правий, я чи мама чоловіка? Як зустрічати Новий рік, коли триває війна?

Щодня ми читаємо десятки дуже сумних новин. Окупанти творять у нашій країні дикі речі. Але навіть такий потік болю не зламає того, кому знайома справжня свобода! Ми сильні і триматимемося стільки, скільки буде потрібно. Боротимемося, допомагатимемо і підтримуватимемо, віритимемо.

І на нашій вулиці – я вірю – обов’язково буде чудовий Новий рік. Зі щасливими голосами, гарним освітленням, гучними піснями натовпу. Все неодмінно буде. Після того, як Україна переможе. Після того, як світло нарешті отримає гору над безпробудною темрявою. Я так вважаю і все ж таки маю намір твердо відмовити батькам чоловіка цього року.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page