fbpx
життєві історії
Свій день народження я вирішила не переносити, і відсвяткувати як і випало – в середу. Гостей в робочий день було не дуже багато: найближчі друзі і звісно ж, мій коханий Павло, з яким ми вже зустрічаємось пів року. Він з досить багатої сім’ї, і частенько балував мене цікавими подарунками, тому в той день я чекала чогось особливого

Свій день народження я вирішила не переносити, і відсвяткувати як і випало – в середу. Гостей в робочий день було не дуже багато: найближчі друзі і звісно ж, мій коханий Павло, з яким ми вже зустрічаємось пів року. Він з досить багатої сім’ї, і частенько балував мене цікавими подарунками, тому в той день я чекала чогось особливого.

“Уявляєте, це був мій день народження. Ми з Павлом зустрічалися вже майже пів року.

Він був дуже уважний до мене. І досить щедрий. Ні, я не скупердяйка і не жадібна дівчина. Просто пишу про його щедрість, щоб ви зрозуміли, чому я здивувалася, коли він прийшов тільки з букетом квітів і кулькою. Він навіть без приводу дарував подарунки, а тут все ж свято…

Ну, гаразд, можливо, важкі дні у хлопця. Прив’язала кульку до стільця, на якому сиділа.

Справедливості заради треба сказати, що це була не одна кулька, а кілька, надутих настільки химерним чином, що містилися одна в одній. Саму центральну було навіть не розгледіти, вона була розміром з кулак.

Гостей не дуже багато. Середина тижня, не всі змогли вибратися. Душевно посиділи. Постаралися не шуміти.

Майже всі поїхали в десять, багато хто навіть не пив, бо були за кермом. Павло вранці на роботу, а у мене збиралася ночувати подруга. Він теж поїхав, залишивши нас одних.

На порозі озирнувся і підморгнув.

Чмокнула його в щічку. Повернулася до Ірини. Ми випили кави. До ранку з нею проговорили. Ірина була на той момент самотня. І все мене розпитувала про Павла. Все їй було цікаво. Який він, як у нас складаються стосунки. Чи люблю я його, або, так, просто поки разом…

– Що ти! Сильно кохаю! Знаєш, він такий уважний, такий ніжний… І взагалі, мені здається, він ось-ось зробить мені пропозицію…

Ірина здивувалася, мовляв, сьогодні всі просто так живуть один з одним, а ви з Павлом, хоч і зустрічаєтеся, але до сьогодні у кожного свій будинок.

– З чого ти вирішила, що він на тобі одружуватися зібрався?

– Він часто говорить про наше спільне майбутнє.

– Мій останній теж говорив. А потім я дізналася, що “спільне майбутнє” він одночасно збирається будувати як мінімум з п’ятьма дівчатами…

Я тільки реготала. Я не могла собі уявити, щоб Павло поводився ще з кимось так, як поводився зі мною.

Вранці почало світати. У мене в квартирі балкон виходить на схід. Дев’ятий поверх.

Ми стояли, милувалися…

Давай випустимо кульку, – запропонувала Ірина.

– Давай!

Ми відв’язали і випустили. Вона летіла довго-довго, поки не зникла з поля зору. У променях контури внутрішніх куль було дуже чітко видно, аж до самого центрального, вже зовсім непрозорого…

Ми лягли спати. Павло телефонував, але я відключила телефон.

Передзвонила йому, коли прокинулася.

– Так чи ні? Відповідай відразу, – запитав він замість привітання.

Ми часто грали з ним в гру, коли хтось щось не міг вибрати, питав у іншого: червоне або чорне, то, що на полиці зверху, або на полиці знизу..? Я подумала, що він і в цей раз так зі мною грає.

– Ні, – відповіла.

– Чому?

– Заборона питання.

– Згоден. Тоді прощай!

Усе! Він більше мені не дзвонив. Я вирішила, що він тоді загадав щось типу “Продовжувати з нею зустрічатися чи ні?” Ірина мене накрутила своїми сумнівами…

А днями ми “зустрілися” в коментарях у спільного знайомого на ФБ. І потім я йому подзвонила.

Виявляється, в центральній кульці була каблучка і записка з питанням: “Вийдеш за мене?”

Павло – людина з гумором. Він вчора знову прийшов з кульками. Тільки тепер-то я свого щастя не упустила! Взяла голку і швиденько все перелопала. Каблучка неймовірна, ось, стукаю по клавіатурі і милуюся нею.

І вам бажаю не упускати щастя! І не соромтеся нагадувати коханим людям про себе, навіть якщо ваші дороги розійшлися. Бозна чому так сталося, будь-яка помилка в минулому не привід відмовитися від щасливого майбутнього!

… Цікаво, хто ж тоді зловив мою першу “кульку”? Це часом не ви?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page