Ох і “полоскотав” Тимурчик нерви бабусі. А що буде далі?
Свій перший день народження Тимурчик святкував на другий день Великодня. Гості зібралися, що з однієї сторони, що з іншої. Вже ближче вечора, хто чим займався: мама з іменинником розпаковували подарунки, тато з кумами і решту гостями сиділи за столом, і раз у раз виголошували тости, одна свекруха “без лиця” сиділа на краю стола. – Ліля, ну ти ж розумієш, що це не нормально. Треба таки до хорошого спеціаліста внука вести.
***
Напевно, ні для кого не секрет, що багато бабусь переживають за своїх онуків навіть більше батьків. І добре ще, якщо ці переживання мають під собою грунт і не стають параноєю, як у випадку зі свекрухою моєї сестри.
Справа вся в тому, що у мого племінника дуже довго не прорізалися перші зуби, хоча його це абсолютно не турбувало, та й його батьків теж.
Всі прекрасно розуміли, що вже в рік зуби точно з’являться і почнуть рости, як гриби після дощу.
Наш педіатр, пам’ятаю, сказав одного разу: “Чим пізніше вилізуть, тим здоровіші будуть”. Жарт, звичайно, але доля правди в ній точно є. Так ось…
Тимуру виповнюється вісім місяців, дев’ять, а зубів як не було, так і немає. І ви навіть уявити собі не можете, як важко давався його бабусі кожен день “без зуба”!
Щодня, після пробудження, свекруха телефонувала моїй сестрі і перше її питання замість: Доброго ранку було: “зуби не прорізалися?!” І отримавши відповідь, що ще немає, вона засмучена починала свій день.
Більш того, вона і вночі стала погано спати, переживаючи, що її онук залишається досі беззубим, адже у всіх в їхній родині до цього часу зуби вже були! А пояснювати, що взагалі тут ще на 50% присутні інші гени, було марно…
Час минав, дитина росла, а зубів все немає. І ось ми відсвяткували перший День народження Тимурчика, Всі веселилися, бажали імениннику міцного здоров’я, лише Ганна Дмитрівна сиділа в куточку сама не своя. Ну ви зрозуміли чому…
Але рівно через два дні після Дня народження сталося чудо! Прорізався перший і такий довгоочікуваний зуб! Ура! Бабуся заспокоїлася і стала спати ночами.
Моя сестра перестала нервувати від ранкових дзвінків свекрухи. У кого нічого особливо не змінилося, так це у мого маленького племінника, Тимурчик радіє життю як без зубів, так і з ними!
Мені тільки не зрозуміло, для чого бабусі потрібно було так нагнітати обстановку, в той час, коли можна було просто насолоджуватися спілкуванням з улюбленим онуком?
Цікаво дізнатися, а ваші бабусі також так хвилюються про онуків, чи це лише моїй сестрі так пощастило?
Що скажете?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
