Світлана сиділа на кухні подруги і вже годину жалілась. Світлана просто не знала, що їй робити. Років 12 тому вона вийшла заміж. Чоловік добрий, правда, досвід сімейного життя в нього був. Він чесно сказав – у тій сім’ї росте син. І він йому допомагає не лише аліментами. Світлані сподобалося таке ставлення до дитини. Хлопчик іноді приходив до них, усі разом ходили гуляти. Милий хлопець, задерикуватий і веселий. Він подобався Світлані.
Потім щось трапилося і милий хлопчик змінився. Став дивитися на Світлану косо, а потім його мати взагалі заборонила, щоб він зустрічався зі Світланою. Вона звинувачувала Світлану в тому, що та розлучниця, влізла в сім’ю і таке інше.
Хоча на момент її знайомства з чоловіком він був у розлученні вже два роки як. Та й колишня дружина його вийшла заміж вдало цілком, чоловік навіть усиновив дитину і ставився до неї як рідного.
Минали роки. Світлана народила доньку. Син чоловіка став приходити до них щорічно народження дівчинки. Хлопчик її теж не любив, як і саму Світлану. Слова матері глибоко запали в душу дитині… Але, Світлана мовчала. Думала, що підросте хлопець сам усе зрозуміє.
Останній рік, він став періодично забігати до них додому перекусити, кинути сумку після школи, щоб бігти на тренування. Світлана була не проти якби не одне, але стали пропадати гроші.
Коли вона спробувала поговорити з ним сама, він у грубій формі відповів, що їй до цього діла не повинно бути, він бере гроші батька, а не її. Тому краще їй мовчати. Світлана розповіла чоловікові.
Той одразу ж зателефонував синові і отримав у відповідь ,,Тобі все грошей шкода, мені потрібна була нова куртка, а те, що ти даєш матері, вона витрачає по своєму розумінню, і якщо тобі так шкода на мене кошти – то я зараз цю куртку поверну в магазин, а гроші принесу назад – купи ще сто першу сукню своїй дружині або ляльку своїй доньці.
Чоловік обіцяв поговорити з сином особисто, став давати йому гроші сам. Він став грубо ставитись до їхньої доньки: міг штовхнути, образити. На всі закиди з цього приводу відповідав, нехай звикає. Світлана почала тактовно натякнути чоловікові у тому, щоб він відмовив синові у візитах у їхній будинок.
І ось тут почалося. Колишня дружина чоловіка сказала, що вона не впорається з їхнім сином, до того ж у неї народилася ще одна дитина. Тому нехай хлопчик поживе кілька років з рідним батьком.
Чоловік прийшов з цією новиною до Світлани і сказав, що не зможе кинути сина в такий момент, і візьме його до себе. Адже якщо не спробувати впливати на нього зараз, то потім буде пізно. Коли Світлана запитала, як він уявляє собі їхнє спільне проживання, чоловік відповів, що все налагодиться. Але, якщо Світлана проти, він може зняти з донькою квартиру і цей час вони житимуть окремо, щоб їм було комфортно. А він приїжджатиме до них.
Світлана продовжувала все розказувати подрузі, не знаючи, як їй вчинити. Вона переживала за свою дочку, за себе і чітко розуміла, що до добра такий вчинок чоловіка не доведе.
Через два дні Світлана подала на розлучення і забравши доньку, з’їхала до своєї старої квартири. Чоловік знизав плечима і сказав, що це її вибір. І мабуть правильний. Якщо жінка не може прийняти чужу дитину навіть на якийсь час, то йому дружина точно не потрібна.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
