fbpx

Світлана ніколи нікому не перечила. Та й життя їй цього особливо не дозволяло. Мати, що гуляла, скинула її на бабусю і вмотала в невідоме далеко. Бабуся довго не прожила. Світлану взяла собі тітка, сестра матері

Світлана ніколи нікому не перечила. Та й життя їй цього особливо не дозволяло. Мати, що гуляла, скинула її на бабусю і вмотала в невідоме далеко. Бабуся довго не прожила. Світлану взяла собі тітка, сестра матері.

Взяла не з жалю, як можна було подумати, а з метою отримання зиску у вигляді посібника. Дівчинка росла і слухалася. А що їй ще лишалося робити. Поступово з гидкого каченя вона перетворилася на лебедя.

Можливо чудового. Але культивувати любов до себе тітка їй не дозволяла, щоразу називаючи її непоказною та коротконогою.

І ось одного разу вона оголосила Світлані, що та виходить заміж. Мовляв у сусідки-дачниці син приїжджає із закордонного відрядження, збирається осісти. Звелів матері підібрати наречену на її смак, бо натерпівся від легковажних і ласих тільки на гроші дівчат.

Сусідці Світлана давно подобалася — поступлива, працьовита. А тітка була рада збагрити вже непотрібну племінницю. Світлана спробувала заперечити, мляво правда, інакше не вміла. На що було отримано відповідь — вижену надвір.

Нареченого до весілля дівчина не бачила, заяву до РАГСу його мати подавала за блатом.

Бородатого чоловіка дівчина з острахом роздивилася лише в день весілля. З нею він майже не розмовляв, сказав покладені слова на розпис і посадив її в машину.

Висадив на іншому кінці міста, взяв за руку та привів у трикімнатну квартиру. Світлана дуже боялася ночі, але Ігор (так звали чоловіка) не доторкнувся до неї і спав в іншій кімнаті на дивані.

Вранці, коли молода жінка прокинулася, його вже не було. Вона за звичкою приготувала обід, почала забиратися в квартирі. За годину прийшов Ігор.

Він посадив її за стіл у кухні і сказав: “Я даю собі тиждень, щоб тебе завоювати. Якщо цього не станеться, дам тобі розлучення і зміст на перший час.”

З того часу він оточив її увагою — розповідав цікаві історії, смішив, цікавився її захопленнями, гуляв з нею за руку, показував те місто, яке вона ніколи не бачила.

Тиждень пройшов непомітно. І в них знову відбулася розмова. Ігор сказав дівчині: “Завтра ми йдемо на розлучення. Я не буду тебе більше неволити.

За цей час я впізнав тебе як дуже гарну дівчину. Мені було з тобою добре. Саме тому я відпускаю тебе. Хочу, щоб тобі пощастило і ти зустріла своє кохання.”

На що дівчина відповіла: Ти став мені другом – це велика справа. Хіба повага не головне у сім’ї? Стерпиться-злюбиться.

І я вважаю, швидше, ніж ти думаєш. З цими словами вона підійшла до Ігоря і поцілувала свого чоловіка.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page