Світлана ніколи нікому не перечила. Та й життя їй цього особливо не дозволяло. Мати, що постійно кудись ходила, залишала її на бабусю і їхала кудись далеко. А коли бабусі не стало. Світланку взяла собі тітка, сестра матері.
Взяла не з жалю, як можна було подумати, а з метою отримання зиску у вигляді допомоги. Дівчинка росла і слухалася. А що їй ще лишалося робити.
І ось одного разу тітка оголосила Світлані, що та виходить заміж. Мовляв, у сусідки-дачниці син приїжджає із закордонного відрядження, збирається осісти. Звелів матері підібрати наречену на її смак.
Сусідці Світлана давно подобалася — поступлива, працьовита. А тітка була рада позбутися племінниці. Світлана спробувала заперечити, мляво, інакше не вміла. На що була отримана відповідь — підеш з хати.
Нареченого до весілля дівчина не бачила, заяву до РАГСу його мати подавала за блатом.
Бородатого чоловіка Світлана роздивилася тільки в день весілля. З нею він майже не розмовляв, сказав покладені слова на розпис і посадив її в машину.
Висадив на іншому кінці міста, взяв за руку та привів у трикімнатну квартиру. Світлана дуже переживала, але Ігор (так звали чоловіка) не ображав і спали вони в різних кімнатах.
Вранці, коли молода жінка прокинулася, його вже не було. Вона за звичкою приготувала обід, почала прибирати в квартирі. За годину прийшов Ігор.
Він посадив її за стіл у кухні і сказав: “Я даю собі тиждень, щоб тебе завоювати. Якщо цього не станеться, дам тобі розлучення і грошей на перший час”
З того часу він оточив її увагою — розповідав цікаві історії, смішив, цікавився її захопленнями, гуляв з нею за руку, показував те місто, яке вона ніколи не бачила.
Тиждень пройшов непомітно. І в них знову відбулася розмова. Ігор сказав дівчині: “Завтра ми йдемо на розлучення. Я не буду тебе більше затримувати.
За цей час я впізнав тебе як дуже хорошу дівчину. Мені було з тобою добре. Ось тому я відпускаю тебе. Хочу, щоб тобі пощастило і ти зустріла своє кохання.”
На що дівчина відповіла: Ти став мені другом – це велика справа. Хіба повага не головне у сім’ї?
І я гадаю, швидше, ніж ти думаєш. З цими словами Світлана підійшла до Ігоря і обняла свого чоловіка.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
