Моя подруга вирішила розлучатися. Прожили вони із чоловіком майже 17 років. Спочатку було кохання, вона чекала його, одружилися, народила сина та дочку.
Жили добре, дружно. А потім він почав випивати. Відносини ставали дедалі гіршими і гіршими. Ситуація розпалювалася.
Саме в цей період часу вона випадково зустріла в парку своє перше кохання – Олег.
Олег жив у нашому місті. Був одружений і виховував сина. І була в нього мама Ірина Петрівна, авторитарна дама.
Олег її дуже любив і поважав. А от мама, схоже, більше любила невістку та онука, ніж рідного сина. Пізніше зрозумієте, чому я зробила такий висновок.
Дружину Олегу знайшла мама. Не те щоб він був маминим синочком, просто вона виховала його «під себе», він ніколи з нею не сперечався і не сперечався.
Олег славно погуляв у молодості, поки був студентом. Дівчата, компанії, веселощі-все це було в його житті. Настав час одружитися.
Мама і почала шукати. Світлана працювала бухгалтером в одній конторі з Іриною Петрівною і дуже їй подобалася. Ось вона і вирішила одружити сина на Світлані. Дівчина була не проти, а Олег… ну, а що, Світлана симпатична, розумна, чому б і ні?
Одружилися, син народився. Усі начебто задоволені. Олег багато працював, пропадав у відрядженнях. І якось не одразу помітив, що діється у нього вдома і як виховується його син. Впустив.
А в хаті правили жінки. Мати (хоч і жила вона окремо) та дружина. Син його практично не слухав, не вважав його думку авторитетною, трохи, відразу з сльози і за мамину спідницю.
Або скаржився бабусі. І ці жінки заступалися за пацана, знову і знову применшуючи гідність Олега, як батька.
Світлана практично не займалася будинком, пояснюючи свою лінь втомою на роботі та вихованням дитини. Вона рідко прибирала, майже не готувала, вечеряти вони ходили до Ірини Петрівни. Бабуся була рада старатися, пригощала і годувала недбайливу невістку та онука. Олега у теж годувала, звичайно. Всім би таких свекрух?
Олег, маму любив і шанував. Біг до неї за першим покликом, де що підремонтувати, переставити, купити ліки. Усі літні вихідні орав на дачі, копав, садив, будував.
А на те, що син його не сприймає як головного в сім’ї, якось заплющив очі і махнув рукою. Виховують пацана жінки та гаразд. У Олега справ повно. Так і жили, начебто дружно. Усіх усе влаштовувало.
Поки раптом Олег не зіткнувся у парку з моєю подругою. І хоча не вперше вони в місті зустрічалися мимохідь, цього разу ситуація обернулася так, що давно забуті і начебто погані почуття спалахнули з новою силою. Вони стали таємно зустрічатись.
Тут і виявилося, що дружину, Олег ніколи не любив. Жили дружно, так, але начебто за звичкою, пливли на одній хвилі за течією. Не хотів засмучувати свого часу маму, підкорився її бажанню бачити Світлу невісткою.
Ні романтики, ні пристрасті просто всім було так зручно. Про почуття Свєти мені невідомо. Мабуть, вона любила чоловіка, а може, й ні.
У них закрутилося серйозно. Кохання, почуття, бажання бути разом. На прохання подруги я іноді підвозила її до місця зустрічі з Олегом, чи забирала.
Прикривала, коли її чоловік, проспавшись, дзвонив мені і питав, де вона. Її чоловік не бажав розлучення, звичайно, адже їхня квартира належала моїй подрузі. Але й кинути пити він не хотів. Але добра там не було.
Світлана теж розуміла, що щось змінилося. Чоловік став зовсім чужим. Вона поскаржилася свекрусі. Ірина Петрівна почала діяти, впізнавати та рознюхувати у чому справа.
У неї скрізь зв’язки, багато знайомих, а радіо в маленьких містах-велика сила, тому вона досить швидко докопалася, хто винен у краху сім’ї її сина, що наближається.
Ірина Петрівна розповіла Світлані всі подробиці. Та повелася дуже цікаво. Одного дня, повернувшись додому, Олег виявив свою квартиру зовсім порожню. Світлана найняла машину і вивезла всі меблі та техніку.
Світлана була родом з іншого міста. Туди вона вирішила повернутися, до своїх батьків, дізнавшись про вчинок чоловіка. Із нажитим за час шлюбу майном.
Олег потім сказав, що так віддав би їй усе, по-доброму, але оскільки вона вчинила в такий спосіб, він написав заяву до поліції. Машину перехопили на півдорозі та розгорнули.
Був суд, поділ майна. А найцікавіше, що Ірина Петрівна стала повністю на бік невістки. Вона особисто найняла адвоката, видавала йому всю інформацію про майно сина, навіть про те, про яке не знала Світлана.
Гараж, машина, снігохід, моторний човен, дача-все пішло на розділ. Ірина Петрівна давала у суді свідчення проти сина. Вона хотіла, щоб він після розлучення залишився ні з чим!
Суд пройшов, кожен отримав належне. Світлана з сином поїхала до свого міста. Свекруха зробила свою справу і стала нецікавою. Світлана не дзвонила і не цікавилася її життям.
А Ірина Петрівна їздила іноді до невістки в гості, побачити онука і тягала повні сумки.
Олег став жити з моєю подругою. Подруга розлучилася із чоловіком. Її старші діти від першого шлюбу вже навчалися в інститутах.
Колишній чоловік був змушений повернутись до своєї мами, так і не покинув, не працює, живе на її пенсію.
Якось Ірина Петрівна заявилася до мене на роботу. І на мене обрушився весь її гнів.
Фото ілюстративне з вільних джерел.
