Моя подруга Світлана близько півроку тому прийняла рішення кинути свою не надто цікаву і не дуже високооплачувану роботу і займатися будинком, і дитиною. Чоловік її рішення підтримав: його зарплата цілком дозволяла утримувати всю родину.
Роботу Світлана підшукувала, але не те щоб дуже активно. Та й поспішати їй, було нікуди: чоловік гроші давав і на дитину, і їй на шпильки.
Через пару місяців про звільнення, дізналася її свекруха. Цій новині вона не дуже зраділа, і практично при кожній зустрічі розпитувала Світдану, не знайшла вона роботу.
Її не влаштовувало, що дівчина сидить на шиї чоловіка, і навіть не ворушиться в напрямку пошуку роботи. Ну тобто ворушиться, звичайно, але не настільки активно, як хотілося б свекрухи.
Дійшло до того, що свекруха почала тягати їй газетні вирізки з оголошеннями про роботу, пересилати їй вакансії, які знайшла в інтернеті.
При кожному зручному випадку говорила, що жінка повинна неодмінно працювати, а як-то взагалі їй сказала: «Ну Світланка, ну йди хоча б продавцем, не справа ж будинку все життя сидіти».
Зрозуміло, що у неї від таких розмов завжди псується настрій. Вона скаржиться чоловікові, він говорить їй не звертати увагу, але мати при цьому на місце не ставить.
У цій історії гарні всі.
Наприклад, Світлана, яка вирішила кинути роботу, не маючи ніякого додаткового джерела заробітку. Добре, звичайно, коли чоловік може забезпечити сім’ю, але у сучасної жінки повинні бути ще якісь фінансові опори: хоч робота, хоч якесь хобі.
Свекруха пхає носа не в свої справи, тому що рішення про те, кому в родині сина працювати, а кому ні, явно не її компетенція і не її турбота. Але і чоловік Світлани теж хороший. Якщо вже прийняв рішення, що дружина працювати не буде, не дозволяй кому-небудь її цим докоряти.
Будь-яке рішення між чоловіком і дружиною має стосуватися тільки їх двох, а непрошених порадників треба вчасно осаджувати, ким би вони не були.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
