Ніколи не могла і подумати, що моя сестра стане такою “шматтяркою”. Відколи чоловік Олени, так звати мою сестру, поїхав на заробітки закордон, я постійно помічаю в неї обновки в одязі.
З Оленою ми не дуже особливо були дружні в дитинстві, та вже згодом, як подорослішали і кожна вже створила свою сім’ю, ми більш почали навіть цікавитись життям одна одної.
Так вийшло, що я переїхала жити окремо після заміжжя, а Олена залишилась жити з батьками.
Моя сестра виховує двох діток: донечку Анастасійку і сина Олега. Батьківський будинок в якому живе Олена з сім’єю, вже давно потребує капітального ремонту.
Вже і дах давно потрібно міняти та й хату би здалось утеплити, і ремонти вже давно застарілі, тепер все по сучасному роблять в середині.
Олена часто коли приїжджала до нас з сім’єю в гості, то сварила свого чоловіка за те, що він не достатньо заробляє, адже ми живемо краще за них.
Такі постійні скарги і призвели до того, що чоловік Олени вирішив поїхати закордон заробити трохи грошей щоб навести лад в будинку.
Та вже чотири роки як Петро, так звати чоловіка сестри, там працює, а нічого так і не змінилось. У Олени завжди є якісь забаганки, на які Петро має дати кошти.
Та минулими вихідними сестра поїхала до чоловіка.
Від’їжджала вона з малесенькою сумочкою і в одному спортивному костюмі, зате поверталась через тиждень з великою валізою повною шмаття, від якого в неї вдома вже шафи тріщать.
Петро завжди слухає Олену, тому потурає всім її забаганкам. А та замість того, аби прискладали трохи грошей на ремонти і добробут у власному будинку, всі зароблені ним кошти на красу і шмаття витрачає.
Я довгий час спостерігала за цим і не хотіла сильно втручатись, аби не зіпсувати відносини із сестрою.
Але мені серце підказує, що як я зараз не вплину на неї, то вона і надалі всі гроші на одяг протратить. Як мені донести до своєї сестри, що одяг потрібно купляти лише за потреби в ньому, а не для кількості і розкоші?
Що можна обійтись кількома речами, і зекономити і створити комфорт і затишок в будинку, який радуватиме око кожного дня.
Та чи зрозуміє мене сестра і не сприйме мої слова за образу?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?