З чоловіком ми після одруження взяли собі за мету, що відкриємо свій бізнес і будемо працювати разом. Так в нас все і вийшло, в нас є своя справа, яка стабільно приносить дохід. Ми настільки кохали один одного, що не хотіли зовсім розлучатись.
Не все так легко було на початку. Був і такий період що ми вклали всі наші гроші в бізнес і їли одну мівіну на двох, та були щасливі і закохані і вірили, що так буде завжди.
Наші справи ішли вгору і вже за два роки ми вийшли на непоганий дохід, могли дозволити собі і дорогі покупки, і навіть подорожі за кордон.
Згодом в нас народилась донечка, я переключилась на материнство і всі справи я перекинула на чоловіка, адже ми одна сім’я і я цілком довіряла йому.
Коли Даринці виповнилось чотири роки я почала помічати зміни в поведінці Сергія, так звати мого чоловіка.
Він завжди був невдоволений мною, говорив, що йому не подобається, як я одягаюсь, а ще були такі дні, що він без всякого пояснення не приходив ночувати додому, а коли я просила пояснити, що відбувається то він сміявся і говорив:
“Ти справді хочеш це знати? Я скажу, як буду готовий тобі дати відповідь”.
Сказати, як я почувала себе в ці моменти, нічого не сказати…
Одного дня мене подруга запросила на день народження, яке святкувала у вишуканому ресторані. Я подумала, як чудово, піду трохи розвію свої думки. Там я все і дізналась.
Сергій закохано дивився на свою співрозмовницю, і ніжно тримав її за руки. Я підійшла до їх столика, в мене наче ком у горлі застряг, я не сказала жодного слова, подивившись чоловіку в очі, розвернулась і пішла.
Вже цього дня чоловік мені повідомив, що розлучається зі мною. Сказав: “Про Даринку буду піклуватись і трохи тебе фінансово підтримувати буду, поки не знайдеш собі роботу. А бізнес наш, то забуть, я все переписав на неї, так що ти до нього не маєш ніякого відношення”.
Так і залишилась я без нічого з дитиною на руках, якийсь час моталась, то на село до батьків, де мені дуже важко було морально, то поверталась в місто в пошуках роботи.
Влаштувалась перекладачем англійської, в одну з найбільших будівельних фірм. Батьки допомагали мені з Даринкою адже колишній передавав їй лише подарунки, часу йому не вистачало на спілкування з дочкою.
Якось я і познайомилась з Андрієм, в той час він проходив реабілітацію, в мене також стан не був кращим, ми допомагали один одному і через якийсь час зрозуміли, що кохаємо і хочемо створити сім’ю.
Мабуть, ватро було перейти через все це, щоб зустріти його. Андрій успішний і самодостатній, але це не заважає йому бути ніжним і уважним до нас з Даринкою.
Він любить готувати нам сніданки, а ще ми часто подорожуємо. Сьогодні я при надії, така кохана і щаслива, що у мене така міцна сім’я.
Сьогодні зателефонував мені Сергій, він просить моєї допомоги, в них щось там не все добре з бізнесом, а я не знаю що мені робити?
Він все ж таки батько моєї донечки, тому не хочу, щоб колись Даринка була ображена на мене. Але розумію що не маю жодного бажання їм допомагати.
Порадьте як мені вчинити правильно?
Автор – Успішна Емма
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua