Свого Ромашку я привела на світ виключно для себе. Я всю душу в нього вклала. І ось тепер ця вертихвістка буде мені вказувати, як і коли син має провідувати свою маму? Я чекаю не дочекаюся, коли вони розбіжаться, і я знову заживу з Ромчиком щасливо під одним дахом. Ну не можу я його ділити з іншою жінкою. Вона йому навіть футболку випрасувати не може.
Свого Ромашку я привели на світ виключно для себе, щоб реалізувати себе, як маму.
Я ніколи не була офіційно заміжньою жінкою. Все своє життя я присвятила сину. Він для мене був і залишається всесвітом. Без нього я навіть не можу уявити свого життя.
Я вивчила Ромашку в найкращому ВНЗ. Він мріяв стати програмістом, і ще зі школи я наймала йому репетиторів, лиш би його мрія здійснилася.
Ромашка й справді знайшов, ще поки навчався, хорошу роботу. Через два роки він придбав автівку, і не якусь там Ладу, а Mercedesa нової моделі. Моїй гордості не було меж.
Я хотіла всьому світу довести те, що я найкраща мами. Коли мій син був малий, моя мама часто мені говорила, що я надто його балую, і що з нього нічого путнього не виросте. І ось я всім їм “втерла носа”.
Коли він вчився я два рази на тиждень їздила до нього, щоб привести щось смачненьке і свіженьке. Я не могла дихати без нього.
Коли у мого сина був ювілей, 20 років, я такий бенкет закотила для його друзів та наших родичів! Прийшло багато подруг сина, і одну я побачила — гарна, горда дівчина. Якби я знала, що ця “принцеса” стане його дружиною!
Ромашка справді сильно зацікавився цією неприступною Уляною. Все з квітами літав до неї, а раз навіть витратив пів зарплати на флакончик парфумів для неї – Chanel, не що небуть вона замовила. Звичайно, я щаслива, що мій син закоханий, але материнська інтуїція підказувала мені, що нічого хорошого від цього союзу не буде. Дуже вже холодною і гордою здавалася мені Уляна.
Але мій Ромашка таки попросив її руки, незважаючи на мої переконання цього не робити. Все святкування було зроблене так, як цього хотіла Уляна. Я намагалася внести свої корективи, я ж краще знаю, вже життя прожила, та вони навіть не слухали мене. Все робилося ніби мені на зло.
Молодятам я дозволила жити у своїй квартирі, а сама оселилася у квартирі своєї старенької мами.
Вже за кілька днів Уляна почала робити в квартирі капітальний ремонт. Молодята купили нові меблі, поміняли килими, викинули багато “непотрібного”, як вони казали: всі мої сервізи, вази, статуетки, які я так берегла. Квартиру важко було впізнати. А найголовніше, там не було навіть розкладного дивана, щоб я могла хоч інколи провідати сина і залишитися в них ночувати.
Коли я до них забігала, а особливо без попередження, невістка дивилася на мене косо і навіть не хотіла зі мною спілкуватися. Мені весь час хотілося приголубити сина, а вона закочувала очі і казала, що це “телячі ніжності”. Уляна ігнорувала мої слова, поради, запитання. Поводилася так, наче вона господиня в моїй квартирі.
Ромашка став приходити до мене один, і навіть Уляні не говорив, що йде провідувати маму, оскільки та б бурчала і не випускала його з дому.
Колись мій синок був такий життєрадісний, а зараз наче з хреста знятий. На нього важко й дивитися. Футболка не випрасувана. Ну коли він біля мене такий неохайний ходив? Та ніколи в житті, я з нього пилинки здувала.
Я більш ніж впевнена, що все це зробила з моїм синочком ця Уляна. Ось відчуває моє серце, що вони не довго проживуть разом.
І визнаєте, я чекаю не дочекаюся цього моменту, щоб знову жити поруч зі свої синочком. Йому зі мною набагато краще.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
