Свою куму з Італії я чекала з нетерпінням. Накупила і рибки червоної і ікри, і салат з тунця зробила. Хотіла показати, що ми в Україні не гірше живемо. Так, признаю, я вірила, що за тих п’ять років, що її не було, вона сину подарує пристойну суму. Посиділи ми гарно і допізна. Помивши посуд я лягла спати, а зранку першим діло побігла до того конверту, яким Зоряна привітала сина. Що я вам скажу, на стіл я більше потратила. Проводжати її я не стала!
Від Зоряни я такої скупості не очікувала.
З Зоряною ми товаришуємо ще з дитинства. Колись разом ходили на дискотеки. Потім я першою вийшла заміж, згодом у мене народились дітки. Для старшого я подругу взяла за куму.
Наші стосунки ми підтримували до того часу, поки подруга не виїхала в Італію, а згодом я дізналась, що Зоряна там зустріла своє кохання.
Звісно, що на весіллі нам не довелось побувати, дорога далека, тай фінансово трохи нам не виходило. Проте подруга не ображалась, адже весілля, як такого, вони не роблять там. Так, скромна вечеря з родичами без музики.
Так наші дороги з подругою і розійшлись. Років зо п’ять Зоряна не приїжджала в Україну.
А в цьому році телефонний дзвінок, моя подруга приїде до нас у гості. А тут її похреснику ще й п’ятнадцять на тижні виповниться. Ось, думаю, заодно і відсвяткуємо.
Тільки подруга мала приїхати сама, її чоловіку якого нам всім нетерпиться побачити, з якихось причин не вийшло приїхати з нею.
Свою подругу я попередила, що в суботу я чекатиму її у себе: “Відсвяткуємо подвійне свято, твій приїзд і день народження нашого синочка”.
Батьки Зоряни вже не могли дочекатись того дня коли вона приїде.
До цієї події я готувалась дуже сильно. Адже тут не просто кума прийде, а з самої Італії прилетить. Мабуть для сина солідний презент підготувала, думала я собі.
Потрібно таку гостю, достойно зустріти. Накупила я продуктів не дешевих. А це і рибки червоної до млинців. І тунця до салату. Тай канапки з червоної ікри.
Думаю, нехай кума знає, що я тут також файно живу. Одним словом, стіл я накрила по-багатому.
Пили ми дорогі “наливки”, які купив мій чоловік, бо було таке при розмові, що Зоряна тільки таке і п’є. Наша зустріч минула дуже тепло, обійми і сльози від розлуки в стільки років.
А потім кума розповідала про своє красиве життя там. Так просиділи ми майже до ночі. Що я зібравши все зі столу, втомлена пішла спати.
Вже наступного дня, мені стало цікаво, скільки євро спрезентувала кума сину, адже бачила, що дарувала йому конверт і цукерки.
Від побаченого я втратила дар мови, в конверті лежало п’ятдесят євро.
Ця сума геть смішна для такої панянки, за яку видає себе Зоряна. Тим більше, п’ять років вона нічого не дарувала сину. Ох і поскупилась кума з “подарунком”.
Своїх дітей в неї немає, тож могла би за хрещеника більше подбати. Та я мабуть більше затратилась на стіл, який для неї накривала.
Тепер вже й не знаю, хто з нас більша панянка, я чи вона. Трохи образливо стало мені. Навіть не знаю, чи іти до куми на проводи, як буде відїжджати? Чи просто зателефонувати і побажати щасливої дороги?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”