З переїздом нових сусідів і розпочались усі ці проблеми в нашому житті.
Живемо ми в маленькому містечку, поблизу кордону з Польщею. Живемо ми у триповерховому, квартирному будинку.
На одній сходовій клітці з нами межує четверо квартир, а й і відповідно, четверо сімей наших сусідів. Всі ми між собою добре знаємось і товаришуємо між собою.
Ми як одна велика родина, навіть порядки на сходовій клітці наводимо по черзі.
Коли у когось день народження, то ми дружньо збираємось вітати іменинника, все закінчується смачним застіллям і гарними емоціями.
Все у нас було чудово аж до того часу допоки наша сусідка Зеня не вирішила переїхати від нас у власний особняк, який напротязі всіх цих років будували з чоловіком.
Звісно, що нам було шкода втрачати таку гарну сусідку, проте ми раділи за Зеню і її сім’ю, і готували подарунок від нас усіх на новосілля.
Свою двокімнатну квартиру Зеня вирішила продати. Якби ж я тільки знала, які до нас прийдуть нові сусіди, я б приклала максимум зусиль і купила б цю квартиру сама.
Зеня з чоловіком збудували дуже гарну оселю, на новосіллі ми не могли відірвати очей від всієї тієї краси в середині будинку.
А тут і нічого дивного, адже меблі і дизайн все нове і сучасне. Нічого зі старої квартири сусідка майже не забирала, дещо нам, сусідам, запропонувала, я наприклад взяла собі куточок на кухню.
Я тільки мріяти про таку оселю можу, адже в нас з чоловіком немає такої можливості, тай нам і на квартирі добре живеться.
В колишню квартиру Зені, в’їхала нова сім’я, це чоловік із жінкою де зростають двоє хлопців вік яких три і п’ять років. Ох і жара почалась в нас в будинку.
Ніколи не могла подумати, що можна виховувати дітей такими збиточними.
Ввечері, коли моя сім’я хоче виспатись перед роботою. починається найцікавіше. Через дитячий вереск і шум у сусідів, ми навіть не можемо і заснути, а це все триває майже до дванадцятої години.
Це постійний стукіт, піски, складається таке враження, що наш будинок від цього грохоту скоро розлетиться по швах.
Зранку я вже прокидаюсь не від будильника, а від постійного ниття і плачів. Так, можливо ці діти вдень висипаються, цього я вже не знаю адже вдень моя сім’я, і я зокрема, на роботі.
На загальному коридорі в нас постійний безпорядок, багато сміття, іграшок і піску який вони з цими іграшками приносять зі двору.
На всі мої зауваження, чую лише одну відповідь, це ж діти, вони активні і я нічого з цим не можу вдіяти. Але ж ти мама, і ти відповідаєш за виховання своїх дітей.
Чому ми дорослі маємо “отримувати” від того, що твої діти невиховані належно, адже вже змалечку вчаться не думати про оточуючих.
Постійно я втомлена і невиспана, через ці шуми і гами іду на роботу сама не своя. Відколи ця сімейка з’явилась в нашому будинку, мене головні шуми не покидають.
Невже мені певні органи на них викликати?
Трохи соромно таке робити, але вже іншого виходу я не бачу.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“