Свою відпустку ми з чоловіком щороку проводимо на морі. Нові місця, нові знайомства, південне сонце, пляж, засмага, купання в морі, безліч цікавих вражень. Але цього року нам моя бабуся Килина залишила у спадок будинок у селі.
І ось настав час відпустки. Я одразу ж спалахнула бажанням їхати в село, але мій чоловік Роман, який звик до міської цивілізації, їхати навідріз відмовився. Ми довго вирішували, сперечалися. Варіант відпочивати не разом ми навіть не розглядали. Нарешті ми знайшли вихід із цієї ситуації. Половину відпустки ми відпочиваємо на морі, а потім їдемо до села. Зробили.
Відпочилі та засмаглі на одеському узбережжі їдемо в автобусі до маленького села на Полтавщині. Роман всю дорогу похмуро мовчав, але робити було нічого, такою була домовленість.
Село, як я сказала, було маленьке, але дуже гарне. Я його пам’ятала з дитинства, і моїй душі тут одразу стало приємно, тепло і затишно. Трохи облаштувавшись у будинку, ми з чоловіком пішли оглядати околиці.
Одразу за будинком зростав невеликий, але трохи занедбаний садок. Все це нам треба було впорядкувати, кругом навести лад. Укінці саду росла стара яблуня, на якій було багато яблук, правда, ще трохи зелених.
Пройшли далі селом і побачили річку. Настрій мого чоловіка помітно покращав. Адже Роман у мене рибалка завзятий, але збираючись їхати сюди, не взяв із собою снасті. Повертатися по них до міста не хотілося, і ми вирішили пошукати їх у хаті. Яким ж було наше здивування, коли виявилося, що залишилися дідусині рибальські снасті в пристойному стані! Роман зрадів, немов хлопчак, давно його таким не бачила!
Вранці, не побачивши чоловіка вдома, я одразу зрозуміла, що він на річці, і пішла туди. Чоловік був на стільки захоплений рибалкою, що навіть не одразу помітив мене. У відерці хлюпалося трохи карасів, але на юшку і навіть кілька посмажити ввечері вистачило.
За відпустку ми упорядкували садок, адже ми тепер вирішили проводити свою літню відпустку тільки тут, у селі, у своєму будиночку. Природа тут чудова. Чоловік ходитиме на рибалку, а я наступної весни посаджу навколо хати квіти, улюблені квіточки моєї бабусі Килини. Я при надії, і скоро у старенькому саду під вишнями і яблунями задзвенить дитячий сміх.
Автор: Валентина
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
