fbpx
життєві історії
Святкування дня народження було в розпалі: тости, сміх. Десь через годинку телефонує до чоловіка його напарник і питає, чи можна щоб він прийшов, як і домовлялися, з дружиною і… племінницею його друга, яка в той час гостювала в столиці і поселилася у них дома. Ми погодилися, де шестеро там і семеро – помістимось. Я доставила біля себе ще один прибор і через деякий час гості подзвонили у двері

Того дня в мого чоловіка був день народження. Так, як живемо ми в орендованій однокімнатній квартирі, то не можемо дозволити собі велику кількість гостей, а йти святкувати десь в кафе чи ресторан просто зараз немає вільних коштів, та й з цією ситуацію в світі та Україні – не хочеться ризикувати.

Живемо ми одні, родичі від нас далеко, тому серед гостей були наші друзі та партнер чоловіка.

Я, як справжня господинька, весь день готувалася, щоб достойно прийняти гостей і порадувати чоловіка. І ось настав час приймати гості.

Першими прийшли наші найкращі друзі, у них двоє чудових дівчаток з якими нашому синочку весело, бо зі старшою вони дружать з народження. Ми, як годиться, сіли за стіл: тости, сміх. Словом, все чудово. Десь через годинку телефонує до чоловіка його напарник і питає, чи можна щоб він прийшов, як і домовлялися, з дружиною і… племінницею його друга, яка в той час гостювала в столиці і поселилася у них дома.

Ми погодилися, де шестеро там і семеро – помістимось.

Я доставила біля себе ще один прибор і через деякий час гості подзвонили у двері.

– Де там наш іменинник? – почувся хриплий голос 45- го напарника мого Олега. З одного його боку стояла красуня і законна дружина Ігоря, а з іншого, молодесенька і геть скромна дівчинка, якій на вигляд і 18 нема. Звали її, як на мене, трохи дивно – Ельміра, і приїхала до нас вона з Росії, де навчалася на програміста, а сама родом з Харкова, там і проживають її батьки.

За столом гостя поводилась трохи дивно, але ми списали все на сором’язливість. Більше нас усіх здивувала дивна поведінка самого напарника, який тільки те й робив, що вихваляв молодицю і доглядав, докладаючи їжу на її тарілку.

Я щоразу бігала на кухню, тому одразу ж нічого не запідозрила. Так як Ельміра вже, “погостювавши” їхала додому, довго вони в нас не були, бо спішили на потяг.

Як тільки вони вийшли за поріг, наш друг Орест одразу ж сказав, що побачив не простий “вогник” в очах Ігоря. Я одразу ж взялася захищати їх з Галиною сім’ю, але коли побачила погляд свого чоловіка, ледь не знепритомніла.

– Так, все вірно. Ельміра не просто племінниця його друга, а й “кохана дівчина”.

Мені це в голові не вкладалося. Як? При законній то дружині. Він привів свою “любов” у сімейне гніздечко.

Ну добре він, але як в цій обстановці почувалась сама “скромниця” Ельміра?

До слова, з дружиною вони розлучилися. Діток в них не було, а зараз партнер мого чоловіка вже більше ніж пів року, як одружений на Ельмірі і в них скоро буде дитинка.

Ось такі вони “скромниці”…

Автор – Наталя У

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – haps

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook