fbpx
життєві історії
Сяк-так Галі вдалося поставити Ваську на ноги. Він хоч і ріс хворобливим, але від однолітків своїх відставати перестав. Так вони і жили вдвох. Галя на собі давно хрест поставила – кому потрібна розлучена з дитиною

Галя була вибагливою. Поки її подруги крутили хлопцями, як хотіли і вибирали того, з ким не соромно в ЗАГС піти (а краще поїхати на крутій тачці), наша Галя пливла за течією.

Ні до чого особливо не прагнула, жила так, як життя її йшло. Жінка до того ж була ще й дуже добра, чим користувалися всі, кому не ліньки. На роботі все, що потрібно було зробити швидко і якісно, ​​перекладали на Галю. Родичі займали у неї гроші без віддачі – Галя добра, все простить.

І заміж-то вона вийшла вважай без особливого вибору. Став доглядати хлопець, за нього і пішла. Любила чи не любила, жінка так і не зрозуміла. Але хотілося, щоб все як у людей – будинок, чоловік, дитина.

Васька народився з проблемами, і Галя цілих півроку лежала з сином в різних лікарнях. Чи то це зіграло свою роль, чи то ще щось, але незабаром чоловік пішов до іншої, залишивши Галю з хворою дитиною.

Вона, звичайно, поплакала. Більше, напевно, від образи за те, що благовірний скинув з себе всю відповідальність за їх сина. За себе прикро не було, не до цього їй зараз.

Сяк-так Галі вдалося поставити Ваську на ноги. Він хоч і ріс хворобливим, але від однолітків своїх відставати перестав. Так вони і жили вдвох. Галя на собі давно хрест поставила – кому потрібна розлучена з дитиною.

Одного разу вони з Васьком йшли з магазину. В руках у Галі були два важкі пакети з продуктами. Син потихеньку шкутильгав попереду, але мабуть оступився і підвернув ногу. Він закричав від болю.

Галя підбігла до Васьки і розплакалася – нога стрімко опухала. А дотягнути одночасно і сина, і пакети до будинку їй було не під силу. Вона плакала від безвиході, сидячи на траві і обіймаючи Ваську.

“Жінко, Вам допомогти?” – пролунав чийсь голос у неї над головою. Перед нею стояв чоловік приблизно її віку, кремезний і темноволосий. І хоча Галя відчайдушно потребувала допомоги, за своєю дурною звичкою вона почала відмовлятися.

Її рятівник навіть слухати не став – закинув на плече Ваську, а в іншу руку взяв пакети. Велів вести додому.

У будинку Галя заметушилася – нагріла чаю, напоїла гостя, потім навіть запропонувала йому гроші за допомогу. Виявилося, що Толік жив через один під’їзд від неї в тому ж самому будинку.

Як вони раніше один одного не бачили – обоє ніяк не могли зрозуміти. Можливо в щоденній метушні і проходили повз, та не помічали. Толік був таким же розведеним, як і Галя. Тільки дітей у нього не було – колишня дружина не хотіла.

Та й прожили вони разом всього нічого. Поки вона до його друга, не пішла. Розмовляти їм сподобалося, було у них щось спільне. Толік запропонував їм з Ваською завтра погуляти по парку. Таких прогулянок мати з сином практично не здійснювали, тому з радістю погодилися.

У парку Толик всі витрати взяв на себе: пригощав Ваську морозивом, заплатив за кафе, купив Галі квіти. Жінка давно себе так спокійно і радісно не відчували. Чоловік теж немов пурхав навколо.

Один Васька сприймав все як даність, своєю дитячою наївністю вважаючи, що якщо в житті з’явився хороший чоловік, то це назавжди.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page