Обожнюю історію моїх батьків про те, як вони познайомилися і почали зустрічатися. Сиділи компанією, де їх познайомили, мама спекла піцу і впустила її гарячу татові на руку. Вдруге, через місяць, сталося те саме, тільки в іншій компанії. Втретє пропалило не те слово, і з того часу вони вже 21 рік разом.
Гуляв якось у парку і на мене кинувся пес якоїсь дівчини. Одяг мій – на ганчірочки. Я 2 тижні лежав у лікарні і до мене щодня приходила та сама господиня собаки. Після того, як мене виписали, вона запросила мене до кафе. З того часу ми зустрічаємось. Якби не той собака, я б ніколи не зустрів свого кохання!
Одного разу я зустрів на зупинці дівчину, захотів познайомитися і підійшов до неї. Вона подивилася на мене і пошепки попросила викликати їй швидку. Я швидко подзвонив. Допоміг їй перейти підземний пішохід, пояснив співробітникам швидкої, залишив свій номер телефону. Наступного дня дзвонить незнайомий номер, піднімаю люльку, а там: «Привіт. Спасибі вам. Мене звати Аліна”. З того часу ми разом.
Познайомилася з хлопцем, ну прямо моє: доказує мої речення, день народження в один день – ідеал. Почали зустрічатися, бурхливий роман, через 4 місяці взаємин – пропозиція руки. Мамі багато про нього не розповідала та й він своїм не поспішав. Привела до своїх знайомих. Виявилося, наші мами знають одна одну, народжували разом, лежали в одній палаті, потім втратили зв’язок. У мами чоловіка молока не було, і моя його годувала. Молочний брат, мій дорогоцінний чоловік, коханий зять!
Стою на балконі, каву п’ю. Живу на 6-му поверсі. Тут помічаю, як хлопці років 16–17 на гойдалці розгойдують кота, а той не знає, куди подітися. До них підходить дівчина з криком: “Гей, зовсім совість втратили?” Я як чоловік, взяв ключку і вибіг на вулицю, бо не дивитися ж, як дівчинку ображають. Хто б міг подумати, що ця замухришка 5 років займається кікбоксингом! Хлопці тікали, як могли, а ми ось рік зустрічаємось. Кіт Васька також не скаржиться. мурчить задоволено.
Часто з роботи додому поверталася пізно, завжди йшла однією дорогою і, незалежно від часу доби, зустрічала хлопця у під’їзді у шортах із жовтими качечками, у будь-яку погоду. Це був своєрідний ритуал. Згодом почали вітатися, але не знайомилися. За місяць до мого звільнення він зник. Прийшла влаштовуватися на нову роботу, а тут він, у костюмі і дуже строгий. Прокричав, що це доля і взяв на роботу, а через 3 місяці покликав заміж. Подарував такі ж шорти, у качку.
Щодня о 6:30 на зеленому автобусі я їду на навчання. З одного кінця міста до іншого. Дорога займає 1,5 години. І як усі студенти, в дорозі досипаю. Майже рік солодко засипала на плечі у хлопця, який їхав поруч. Сьогодні вранці він приніс мені маленьку подушку! Як виявилося, з потайною кишенею, в якому записка: «Я не знаю, як тебе звуть, але ти настільки прекрасна уві сні, що я хочу на тобі одружитися!»
Півроку тому вночі гуляв містом, і, переходячи міст через річку, побачив дівчину, яка стояла у розпачі на перилах моста. Я тихо підійшов до неї, поговорив і запропонував випити у мене чаю. Нині разом плануємо весілля. Іноді можна знайти свою долю там, де ти не очікуєш.
Пам’ятаю, як у першому класі до мене підійшла дівчинка з кісками з паралелі на лінійці і сказала: “Ти будеш моїм чоловіком!” Мені 29 років і ми з цією «дівчинкою» вже 9 років живемо у шлюбі. Як у воду дивилася!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
