Син платить за сім’ю іпотеку, а непрацююча невістка віддала спадщину сестрі.
– Син каже – мамо, не лізь у це питання, це не наша з тобою справа! – розповідає шістдесятирічна Римма Яківна. – Нехай Таня, мовляв, сама вирішує спадкові питання зі своєю сестрою! Як вони вирішуть, так і буде. А мені прикро! І сина шкода, чесно кажучи. Виходить, Таня хоче бути благородною за його рахунок!
Таня – невістка Римми Яківни, дружина її сина Аркадія. У сина та його дружини двоє дітей, хлопчики семи та чотирьох років, та іпотечна квартира. Кредит вони взяли незадовго до другої дитини, що стала всім сюрпризом.
Тетяна збиралася виходити з декрету та допомагати чоловікові виплачувати кредит – а тут дві смужки. Зрозуміло, вихід працювати відклався на невизначений час.
Другий син підріс, але трапилося лихо – рік тому у Тані серйозно захворіла мама.
– Витрачати великі гроші на своє лікування сваха категорично відмовилася та заборонила всім! – розповідає Римма Яківна. – Та їх і не було ні в кого, грошей. У свати дві доньки, наша Таня молодша, і ще є старша, Ольга. У Тані декрет та іпотека, Оля працює, але вона, чесно кажучи, зовсім не олігарх.
Років десять тому Ольга розлучилася з чоловіком і прийшла до своєї матері з маленьким на той момент сином. З того часу вони так і жили втрьох. Ольга влаштувалась на роботу в якусь держконтору та незважаючи на копійчану зарплату, категорично не хотіла нічого міняти.
Дружний колектив, лояльний начальник, можливість відпроситися чи привести до контори дитини, а найголовніше, близькість до будинку – на роботу Ольга ходила пішки – де ще в наш час знайдеш таке місце? А грошей їх завжди не вистачає.
Та й жили вони з мамою та сином загалом непогано. Мама вкладала свою пенсію в загальний котел, багато пекла і варила супи, економно господарювала, Ольга отримувала, крім зарплати, якісь аліменти, і кінці вони більш-менш зводили.
Кілька місяців тому мами у сестер не стало. Обидві журяться, але Ольга просто у нестямі. Мама і готувала, і все робила по дому, і доглядала чотирнадцятирічного онука (щоб пішов до школи вчасно і в чистих шкарпетках, щоб поїв, щоб сів за уроки).
Ольга просто не уявляє, як жити тепер без мами – і морально, і, що там гріха таїти, матеріально. А нещодавно, буквально днями, до неї раптом дійшло, що і двокімнатну квартиру, в якій вони жили, єдину мамину власність, тепер треба буде якось ділити з сестрою.
Думка ця її так приголомшила, що Ольга прилетіла до Тетяни з круглими від жаху очима – мовляв, невже нам тепер із сином доведеться йти на вулицю?
– У результаті наша Таня вирішила, що відмовлятиметься від спадщини на користь сестри, уявляєш? – засмучено розповідає Римма Яківна. – Їй, каже, потрібніше! Ні, ну яке, га? А нам, виходить, нічого не треба, так? Син працює один, тягне цю іпотеку. На роботі не все гладко, він щомісяця радіє, що закрив черговий платіж. Набрав підробіток, щоб сім’я ні чого не потребувала, відпустки не ходить, бере компенсацію грошима. Схуд, нервовий став, смиканий. Боюся, втратить останнє здоров’я з цією іпотекою.
Ольга ж живе не напружуючись, ходить на роботу пішки, ганяє там чаї. І в такій ситуації Тетяна хоче подарувати квартиру сестрі – просто так! Адже їй потрібніше.
– Ну, не можу ж я викинути сестру з племінником на вулицю! – Зітхає Таня. – Іпотеку вона на свою тридцятку не потягне. Купити на свою половину зможе лише студію. І як вони там удвох із сином?
Претендувати на квартиру Тетяна не хоче ні зараз, ні на майбутнє. Зрештою, відсотки за кредитом вони з чоловіком уже майже виплатили, залишилася лише сама сума, зараз має бути легше. Впораються. Є ще й маткапітал, який подружжя береже на випадок форс-мажору.
– Та й совість треба мати перед мамою! – Зітхає Таня. – Вона б не зраділа, якби я виставила сестру з дитиною надвір.
Чоловік Тетяни, за словами Римми Яківни, не в захваті від такого рішення, але не вважає за можливе втручатися.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
