Син мій Орест вже пів року на фронті. А невістка Наталка за цей час погарнішала, ви б бачили! Почала носити каблуки, до косметолога і в спортзал ходить. Каже, син же мій їй гроші перераховує.
Та я не повірила, що справа лише в цьому. Моя материнська душе відчуває інше.
Мій син одружився 10 років тому з Наталею. Нині йому 38, а їй 32. У шлюбі вони щасливі, мають двох дітей.
Ми з ними не дуже часто бачимося, бо живемо у різних кінцях міста. У них робота, дім, я розумію.
Але вже ось як пів року мій синочок на фронті.
Нещодавно я приїхала відвідати онуків і помітила у їхній родині зміни. Наталка погарнішала, перестала носити вдома махровий халат, почала фарбуватися. відвідувати косметолога і ходити в спортзал. Коли я до них приїхала, вона вдома була у сукні та на підборах, виглядала розкішно.
Наталя працює позмінно, тому у вільний час може приділити увагу дітям і собі. Вдома у них і раніше, і зараз завжди лад, діти доглянуті, нагодовані.
Тільки бентежить мене те, що ще півроку тому невістка на вихідні нікуди не виходила, сиділа вдома у спортивних штанях чи халаті.
Я теж жінка і розумію, якою може бути причина таких змін. Відчуваю, що не просто так вона вбирається.
А син далеко і нічого не підозрює. Може, Наталі й не вистачає уваги, чи вона вирішила поміняти щось у своєму житті? Головне, щоби не когось. Адже у неї двоє прекрасних дітей і вірний чоловік, який забезпечує сім’ю.
Я вирішила поговорити з Орестом, бо не хотіла, щоб їхня родина ось так зруйнувалася. Затерефонувала сину днями.
Він і слухати мене не став. Сказав не втручатися у його особисте життя і його родину. А я ж хотіла допомогти. Поки вони ще разом, хоч і на відстані, можна поговорити, все виправити. Він же не бачить кардинальних змін і у зовнішності, і у звичках своєї дружини, а я побачила! І це не випадково.
Я дуже хвилююсь і хочу, щоб у них все було добре. Але виявилося, що я лізу не в свою справу. Якщо все й далі так піде, а я виявлюся права, розлучення не уникнути.
Найбільше я боюся розлучитися зі своїми онуками. Ми й так нечасто бачимося, а після розлучення мене й близько не підпустять до них.
Сподіваюся, що я все вигадала, а якщо ні? З одного боку, не добре встрявати у життя дорослих людей. А з іншого – син образиться, якщо я йому не скажу те, що підозрювала.
Виходить, що я буду винна у будь-якому разі. Не втручатисяя не можу, це моя дитина, мої онуки, і я хочу, щоб вони були щасливими. Навижитися на розмову з наталею, як гадаєте? Що мені можна порадити, як поводитися?
Я через ці тривоги й переживання за родину сина вже спати не можу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.