Перед самим новим роком Наталя мені зателефонувала і попросила прийти до них на серйозну розмову. За пів годинки я була на їх порозі, оскільки мене розпирала цікавість такого поспіху. Як виявилося, мій Денис знайшов собі якусь дамочку і вона намовила його на свята переїхати жити до неї. Шури-мури вони крутять вже більше року, і ця дама вже навіть чекає від Дениса дитину
Наш з Василем син женився доволі пізно, в 36 років. Я була щаслива, коли Денис зробив пропозицію Наталі. Ми ретельно готуватися до весілля, яке було на вищому рівні. Тоді ще й чоловік був живий.
Оскільки в мене була квартира, успадкована від мами, (я її здавала в оренду до весілля) я вирішила, що молодятам вона буде в сам раз, щоб не тринькали гроші на оренду, а складали на своє власне житло.
Через рік Наталя ощасливила нас онучкою. В мене пенсія невелика, але я все щось хотіла купити єдиній онучці і занести.
Я пишалася тим, що мій син обрав собі в дружини таку гарну, милу та розумні дівчину.
Та ось минуло чотири роки з їх шлюбу, як Наталя стала мені говорити, що Денис з кожним днем стає все більш роздратований, пізно приходить з роботи, завжди чимось не задоволений.
Я спершу заспокоювала невістку, говорила, що чоловіки вони такі. Їм треба свобода і щоб з ними поводились, як з дитиною.
Та перед самим новим роком Наталя мені зателефонувала і попросила прийти до них на серйозну розмову.
За пів годинки я була в них, оскільки мене розпирала цікавість такого поспіху в розмові.
Як виявилося, мій Денис знайшов собі якусь дамочку і вона намовила його на свята переїхати жити до неї. Як вияснилось, вони разом крутять шури-мури вже більше року.
Як я цього не помітила і не розігнала цю парочку, в голові не вкладається.
Мені дуже шкода Наталю, але жодні мої слова не переговорять Дениса. Якби ж його батько був живий, він би “вставив” Денису мізки на місце. Денис таки прийняв рішення після свят подати заяву на розлучення.
Я спершу планувала залишити Наталю в цій квартирі, але добре все обдумавши, зрозуміла, що це не вихід. Як не крути, але мені потрібні гроші, а за оренду я б отримувала майже десять тисяч кожного місяця. Це велика для мене допомога. А Наталя, для мене, по-суті – чужа людина.
Недавно я провідувала онучку і прямо сказала Наталі, що з березня місяця вже вселяю туди квартирантів, щоб думала, куди переїхати з дитиною.
В невістки є ще молоді батьки, правда, вони живуть в селі, але нічого, це їх робота, забезпечити дочці нормальні умови проживання.
Я дуже надіюсь, що мій Денис буде хоча б своїй дитині допомагати.
Але вже ходять чутки, що ця нова дівиця вже й чекає від нього дитину.
Що з цього всього буде, один Бог знає…
Я на роздоріжжі. Мені і Наталю з онучкою шкода, оскільки в цьому районі у них налагоджене життя, і розвивайки і басейн, але з іншого боку я не повинна забезпечувати житлом зовсім чужу мені людину.
Звісно, від онучки я не відмовляюся і по можливості буду навідуватися і дарувати їй подарунки…
Ось така у мене непроста ситуація вийшла.
Ніколи б не подумала, що в сорок років мій син ніби з ланцюга зірветься, і виверне своє життя з ніг на голову.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
