fbpx

Син нас перевіз з Донеччини в Київ і оплачує квартиру. Але я б хотіла, щоб він з дружиною хоч пару тисяч кожного місяця нам підкидав. Я розумію, всім зараз важко. Але якщо вони мають на червону рибку і на сири плісняві, то мають і батьків більше підтримувати. Чоловік каже мовчати, але я боюсь, що одного дня не стримаюся

Син нас перевіз з Донеччини в Київ і оплачує квартиру. Але я б хотіла, щоб він з дружиною хоч пару тисяч кожного місяця нам підкидав. Я розумію, всім зараз важко. Але якщо вони мають на червону рибку і на сири плісняві, то мають і батьків більше підтримувати. Чоловік каже мовчати, але я боюсь, що одного дня не стримаюся

Ми з чоловіком все своє життя прожили в Костянтинівці Донецької області. На даний час вже на пенсії. Здоров’я в обох не дуже, тому в даній ситуації нам не легко.

Дякувати Богу, що син має таку можливість оплачувати нам однокімнатну квартиру в Києві, куди перевіз нас рік тому.

Я не знаю, як би ми жили, якщо б ще й за квартиру прийшлось платити.

Більша частина наших грошей йде на лікування і аптеку.

Але мене турбує інше. Моя невістка працює віддалено, тобто дома за комп’ютером.

Вона прекрасно бачить, що двом літнім людям важко тримати квартиру в чистоті. Я стараюся, звичайно, але не здорові ноги не дають можливості схилитися чи кудись дотягнутися вище.

Але жодного разу за цей рік вона не запропонувала нам свою допомогу.

Ми ж інколи до них в гості заходимо. Олеся нас гарно приймає, в хаті ідеальна чистота, значить і гроші і час на все це вона має.

На провідну неділю ми як зайшли до них, то на столі не просто закуски були, а й червона риба і сири ці плісняві.

Ми ж з чоловіком відмовляємо собі в елементарному.

Я ось не розумію, чи син з невісткою не розуміють, що ми б не проти від них отримувати кожного місяця ще й якусь фінансову допомогу і допомогу у вигляді прибирання.

Я розумію, в них двоє дітей, і завжди знайдеться, де гроші подіти. Та батьки одні, і нам потрібна допомога.

А ще я недавно зрозуміла по розмові сина, що Олеся з дітьми планує поїхати в якийсь табір за кордон. Я навіть не уявляю, скільки то грошей буде коштувати.

Ай, Бог їм суддя…

Автор Наталя У.

За проханням автора імена змінено.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page