fbpx

Син одружився на першому курсі, і хоча ми покладали на Вадима усі надії, вибору не було – животик підростав. Ні грошей, ні даху над головою, в них не було. Тому ми запропонували пожити у нас. Дві господині на одній кухні, самі розумієте – важко. Тому й прожили ми в такому складі не довго. На Великдень син прийшов до нас в гості один, і посидівши з татом, сказав, що в його такому житті винні ми

Наш син Вадим гарно вчився в школі, потім вступив до університету. Ми ж надіялись, що з нього будуть люди. Він в нас один єдиний, і ми покладали на нього всі надії.

Тому коли після першого курсу він прийшов додому і оголосив, що одружується, ми з чоловіком стерпли. Але діватись не було куди, оскільки у майбутньої невістки вже підростав животик.

Діти по тихому розписалися і подумували, як і де їм жити. Але ж вони без роботи, без грошей. Тут і думати не було що.

У сватів ще крім дочки двоє молодших дітей, тому ми відразу ж запропонували варіант зупинитися у нас. А там, будуть бачити.

Ми з чоловіком живемо в трикімнатній квартирі, яка дісталася нам від його батьків. Я за свекрухою доглядала останні її п’ять років, які були дуже важкими.

Спершу син бурчав, що Орися не хоче жити в невістках, і мріє про свою квартиру.

Але ж, такі дивні, хто про таке не мріє. І я в свій час не хотіла з батьками чоловіка жити, але ж нічого, прийшлося.

Переїхала невістка до нас, і почалося наше спільне життя.

Я ж звикла на кухні бути одна. Орися ж собі давай щось готувати. То вона моїх голубців не їсть, то борщ не такий, як її мама готувала.

Словом, самі розумієте, дві господині на одній кухні – халепа повна.

З часом син все мені натякав, щоб ми продали цю квартиру і дачу в селі, і купили їм двокімнатну  в гарному районі, а собі взяли однокімнатну, і менше комунальних прийдеться платити.

Але чоловік був проти і я його підтримувала.

Коли онучка мала з’явитися на світ, наш син вже працював, діти вирішили жити окремо.

Як казала Орися (я одного разу підслухала розмову), “Твоя мама мені тут життя не дасть”.

Але до чого все це було сказано, я не розуміла. В нас не було чогось такого серйозного.

Вже два роки вони мотаються по орендах, і ображаються на нас, бо ми не допомогли їм вирішити питання з квартирою.

А на Великдень син прийшов до нас один, і після того, як “добре” посидів з татом, натякнув, що в них нелади в сім’ї, і звинувачує нас в тому, що він рано одружився.

Ось, на тобі, приїхали… Ми значить винні.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page