Син пішов майже рік тому захищати Україну, а до мене на Франківщину перевіз жити невістку з її сином від першого шлюбу. Так я б вже така, щоб вони назад у Київ відчалили. Розповім по-порядку.
Виростила я сина Романа одна, з моєю мамою разом. Син виріс і став військовим. А три роки тому Рома одружився з жінкою, старшою за себе на 4 роки, ще й з 13-річним сином, розлучену. Спільних дітей у них поки нема.
Я сама нещодавно вийшла заміж, у 51 рік. І, як я вже сказала, зараз з нами мешкає невістка Оля з сином Дімою. Син попросив, щоб вони пожили з нами, йому так спокійніше служити.
Але, чесно кажучи, нам з чоловіком не просто. Син у невістки балуваний, невихований і ще й грязнуля, хоча, як вона каже, відмінник. Йому багато дозволено – пропускати школу за бажанням, не прибирати за собою тощо.
Ми з чоловіком спочатку не дуже реагували, але після місяця спільного проживання він почав робити зауваження цьому хлопчику. І нарвався на великий конфлікт із боку невістки! З гупанням дверима, криком: «Виховуйте своїх!».
Та чоловік і не збирався виховувати його. Просто терпець увірвався, він же чоловік, мій чоловік, хоч і на моїй території живе.
Недавно я сказала чоловіку: “Давай підемо до друзів на квартиру, поживемо, поки вони не поїдуть назад”. Пожили ми ще два дні, з боку її та її сина повне ігнорування почалося, от і пішли ми.
Я сказала їм: «Якщо не можете жити дружно, то ми поки що підемо». Минули два тижні, жодного дзвінка.
Дзвоню Ромі, він вже все знає, але ображається саме на нас, розмовляє словами «невістки», прямо чую:
«Треба мені було зробити те зауваження, а я вже синові своєму сама зроблю і навчу його. Я просто боронила сина».
Але ж ми всі за одним столом сиділи, коли трапився цей конфлікт, і вона все бачила, отже, заохочує неповагу свого сина до нас. А ось мій син зайняв її позицію. Молодець, звичайно, значить я його добре виховала, що не матусин синок. Та тільки від цього не легше.
Зараз дзвоню сину, трубку не бере або коротко і сухо розмовляє зі мною. Та звичайно, він в таких умовах там. Виставила вона все у такому світлі, щоб з мого чоловіка зробити винного. Але скоро вони все ж поїдуть, а сина навіть не знаю, не побачу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com